«Как с глухим, недовольным ропотом…»

ГОЛОСИ

…і де він, де подівся, клятий,
від хати – ключ?..
Я маю речі позбирати
нашвидкуруч.

Залишу все, що мала вранці,
що мало бути, що мине.
Як гімн усіх евакуацій:
«Мій Боже, не полиш мене…»

…не втікачі, не перебіжчики –
хіба втекти від тих боїв
нам, тимчасово переміщеним
у часі й просторі своїм.

В таку місцевість переміщені,
де ані кревних, ні чужих,
але назавше перемішані
у купі мертвих і живих.

Яка ж вона – безпечна відстань
від небуття до укриття?
Не втікачі, це тільки відступ
від правил мирного життя.

…пішов, у чому був.
Похідний
рюкзак – і той не взяв. 
У бій
пішов. Що конче необхідне –
мій первісток несе в собі.
Іде на зойки світанкові,
і кличуть маки із трави,
як діти змішаної крові,
ще не причетні до крові.

Серпень 2014

* * *   

Так часто дні жалоби й поховання,
що води Стиксу вийшли з берегів.
А я люблю – мов дихаю востаннє.
Як позика у долі це кохання,
і я не хочу повертать боргів.

Та й доля поки що своє не править.
Їй не до нас: то ціле місто спалить,
то закликає зливи до пожеж.
Навідує щодня лихварка-пам’ять,
неначе їй ми завинили теж.

Серпень 2014