(1938 — 2014) — український поет, перекладач, літературознавець, кінознавець, кіносценарист, шістдесятник — за життя видав лише чотири тоненькі поетичні книжки, а чудові поетичні переклади окремою книгою не видавав зовсім, зосереджуючись в основному на поверненні до України творчості інших видатних діячів, таких як Ольжич, Плужник, Юрій Липа... До речі, за кінотрилогію про Ольжича «Я камінь з Божої пращі» відзначений Шевченківською премією.

Коли ми з Людмилою Яківною Забарило, зберігачкою архіву Череватенка, видавали його першу посмертну книжку «Зворотній час. Зворотний зв’язок», нам здавалося, що вона буде й останньою, що ми в його паперах віднайшли все, досі не опубліковане. Але згодом Людмилі Яківні пощастило віднайти у сховку зошити й записники, що містили й інші вірші, які за тих часів чи не мали перспективи бути надрукованими, чи на видання не вистачило фінансів. Оці новознайдені вірші і склали випущену нещодавно Видавничим домом Дмитра Бураго книжку «Страхаюсь — і роблю таки», вибірка з якої і пропонується вашій приязній увазі.

Валерія Богуславська