Володи́мир Григо́рович Даниле́нко (* 13 вересня 1959 р., с. Туровець Житомирського району Житомирської області) — український письменник-прозаїк, критик, літературознавець. Голова Київської міської організації НСПУ (з 24 січня 2015).

Народився 13 вересня 1959 року в селі Туровець у сім'ї Григорія Денисовича та Лідії Марківни Даниленків.

Після школи закінчив Житомирський будівельний технікум.

З 1978 по 1980 рік служив у Збройних Силах Радянського Союзу на ядерному полігоні в Казахстані біля Семипалатинська.

1985 року закінчив факультет філології Житомирського педагогічного інституту за спеціальністю «Українська мова та література».

З 1985 до 1987 року працював учителем української мови та літератури в середній школі № 12 міста Житомира. З 1987 по 1990 рік — кореспондентом газети «Комсомольська зірка». Був одним з ініціаторів створення Товариства української мови та Народного Руху на Житомирщині; делегатом Установчого з'їзду Народного Руху України (1989). Через опозиційність до радянського режиму редакція газети, в якій зібрався колектив молодих, амбітних журналістів, піддавалася гонінням партійної цензури і цькуванням журналістів. За гострі фейлетони й статті Володимира Даниленка неодноразово викликали на засідання обкому комсомолу. Після однієї з публікацій, в якій він висміяв обмеженість комсомольського апарату, реакція обкому комсомолу була категоричною: «Звільнити кореспондента й редактора газети». У 1989 році Володимир Даниленко з Василем Врублевським та героєм Небесної Сотні Яковом Зайком випустили літературно-публіцистичний альманах самвидаву «Житній ринок», який розповсюджувався на перших масових мітингах у Житомирі.[2] Коли з редакції почали виживати найбільш активних опозиційних журналістів, Володимир Даниленко вступив до аспірантури Інституту літератури ім. Тараса Шевченка НАН України, яку закінчив 1993 року. У 1994 році захистив у інституті літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України дисертацію кандидата філологічних наук «Архетип, монотип, стереотип як формотворчі структури художнього тексту (на матеріалі творчості Григора Тютюнника)».[3] У дисертації дослідив проекцію колективного підсвідомого і дитячих травм автора в художній текст. Це була перша в незалежній Україні дисертація, в якій використано методи психоаналізу та глибинної психології. З 1993 по 1996 рік працював завідувачем відділу культури Житомирського міськвиконкому, У 1996 році переїхав до Києва, де працював менеджером відділів реклами мистецької агенції «Територія-А» на каналі ICTV (1996) та видавництва «Генеза» (1997—1998). У 1998—2000 роках обіймав посаду заступника головного редактора журналу «Слово і час». Протягом 2001—2006 років займався підприємницькою діяльністю. Був викладачем кафедри періодичної преси Інституту журналістики Київського національного університету ім. Тараса Шевченка (2002—2003). Працював головним спеціалістом Секретаріату Кабінету Міністрів України (2006—2011), доцентом кафедри інформаційної політики Національної академії державного управління при Президентові України (2011—2012), доцентом кафедри журналістики Київського національного університету культури і мистецтв України (2012—2013). У 2010—2013 роках викладав майстер-клас написання прозового твору для студентів спеціальності «Літературна творчість, українська мова і література» Інституту філології Київського національного університету ім. Тараса Шевченка. З 2013 року — докторант Інституту філології КНУ.