«Мій світ – мій дім, моя кімната…»

МІЙ СВІТ

 

Мій світ – мій дім, моя кімната.

Старенька лампа на столі.

Квапливо змінюються дати.

В шухляді – наче срібло й злато –

Мої рукописи. Коли

 

Думки обернуться у букви,

А букви втіляться в слова,

Коли  крізь довгі, творчі муки

Почуєш честолюбні звуки

І здасться  зрілою строфа,

 

Тоді зблиск Часу золотавий

З портретів на стіні крізь скло

Згадати змусить бій кривавий

За владу, капітал і славу –

Людське та усесвітнє зло.

 

Що страх, гординя чи обрАзи! – 

Я погляди відчую тих,

Хто від цькувань і від ув’язнень –

Хай то співець, король чи блазень –

Перетворились у святих:

 

Тут поруч з Царською сім’єю

Убитий нами Чорновіл –

Петра нащадки і Енея…

Ось Підмогильний і Рилєєв,

Яким не вистачило крил

 

Злетіти, врятувавши тіло.

Та Душі цих святих живі!..

Слов’яни! Бережімо крила, 

Щоб на  прабатьківських могилах

Не впасти в розпач і жалі!

 

…Мій світ – мій дім, моя кімната.

Знов Час у лампі причаївсь.

Замиготить наступна дата –

Обернуться у срібло й злато

Мої рукописи. Колись…

 

 

БІЛОСНІЖНІ ДУШІ ВОЇНІВ

і «ГОРОБИННІ БУСИ»

 

Скільки ягід горобини

На січневому снігу!

Ласувати можуть нині

І синиця, і снігур.

 

Горобиновий горошок

Геть розбризканий навкруг.

Певно, то зима-ворожка

Мудрувала. А чи крук?..

 

Ці червоні плями-бризки

Так нагадують мені

Згустки крові… Близько-близько

Свищуть кулі на війні,

 

В білосніжних Душах мусять

Закінчити свій політ…

Хлопці – в «горобинних бусах»…

…Одягаються в граніт

 

Воїни. Їх обеліски –

Охорона з-поміж нас!

Незліченні траур-списки…

Серце крається ураз…

 

Боже, захисти Вкраїну!!

За свободу битва йде…

Юні, молоді, невинні

Гинуть…

        Та ВЕСНА гряде!