«Про підступного Метана, катання на Бабі-Язі та дивні перетворення», казка

Мій тато працює під землею. Нічого незвичного у цьому немає, адже одні люди мають роботу на землі, як-от Тарасиків тато, інші — над землею (Настин тато — пілот, який на своєму «Ан-2» фермерам допомагає), то чому б і під землею комусь не працювати? Ви скажете, що над землею мають роботу одиниці, але то не зовсім так. Онде у Миколки тато — кранівник, і він щодня на двадцятиметрову висоту піднімається, а у Марійки тато працює електриком, то він на такі високі стовпи видирається, що ого-го! Є, звичайно ж, і льотчики з космонавтами, але вони ближче до неба працюють. Ну, мені так здається.

У мого тата непроста і дуже відповідальна робота. Якби не він і його товариші, ми б не мали у домі електрики. Та й не тільки ми — вся країна не мала б. І тоді моїй мамі і всім іншим мамам довелося б руками прати одяг, прасувати його важкою праскою. Ну, знаєте, є такі старовинні праски, всередину яких засипають розжарене вугілля… Ой, насправді лишився б увесь одяг непрасованим, бо звідки б тоді вугілля взялося? Його ж у шахтах добувають такі люди, як мій тато. Їх іще гірниками називають.

Тато каже, що під землею дуже цікаво. Як у казці. От ви чули, певно, про Бабу-Ягу? Чули. А мій тато навіть катався на ній! Скажете, не може такого бути? Мій тато ніколи не бреше. Він справді катався на Бабі-Язі! Мало того, вона їм навіть допомагає пробивати шпури. Ну, то такі отвори, куди закладають вибухівку, щоб гірську породу роздробити. Не вірите? А даремно! У мого тата навіть фотографія є, де він летить на мітлі, яку йому Баба-Яга позичила.

Правда, мама каже, що то так називається канатно-крісельна дорога, по якій шахтарі забоєм катаються, але то мама думає, нібито я можу злякатися. Але я не боюся.

Ще тато розповідав про підступного Метана. О, то дуже небезпечний звір, який приходить до нечемних дядьків, що люблять курити чи граються сірниками. Він одразу ж кидається на цигарку чи запалений сірник. Але тато казав, що його не потрібно боятися. Бо хто не курить, на того ніколи той Метан кинутися не зможе. А ще його наближення можна почути. Тато чув не раз його тихе шипіння у підземних забоях.

Окрім того, їх там охороняє електрослюсар. Він стежить, щоби жодна іскорка не стрибнула з електричних дротів, навіть коли Метана поблизу нема. Ще тато казав, що той Метан ховається на дуже великій глибині — у тисячу і більше метрів. Тато і його товариші спускаються на такі глибини. Я питав, чи йому не страшно, але він тільки усміхався і казав, що людина завжди чогось боїться, а варто їй тільки поглянути в очі страхові, як він одразу кудись пропадає. І я вірю татові, бо зовсім недавно теж дивився в очі своєму страхові, коли вийшов на подвір’я вночі. А хто не знає, як воно страшно — ходити у темряві? От і мені було страшно, але тільки першу хвилину. Далі стало навіть цікаво. Страх і справді кудись щез.

Учора тато розповідав мені про гірничі професії. Спочатку я думав, що мій тато — просто собі шахтар чи гірник, а він у мене, виявляється, прохідник. Тобто він пробиває своїм товаришам дорогу крізь товщу землі та ставить кріплення, щоб порода не обвалювалася. Від його надійної роботи залежить життя його товаришів.

Мама любить підсміюватися з тата, коли він приходить з роботи: каже, що він собі очі чорним олівцем підмалював. Ну, багато жінок має таку косметику, щоб очі підводити, а у тата цей чорний контур під очима є щодня. Він зникає тільки тоді, коли тато йде у відпуску, і ми всією сім’єю їдемо відпочивати на море.

Я довго не міг зрозуміти, чому воно так, а коли запитав у мами, то вона довго сміялася. Виявляється, це вугільна пилюка в’їдається у тіло, і відмити її дуже важко. А на морі, коли ти купаєшся щодня у солоній воді, чорний обідок навколо очей зникає.

Коли ми були у бабусі в селі, я бачив, як вона палить у грубці вугіллям, яке видобув з-під землі мій тато. Чесно кажучи, мені стало шкода того вугілля, бо ось воно згоріло і лишилася від нього купка золи. Але тепло, яке воно дає, допомагає зварити обід, зігріти оселю в холодну пору року.

А ще мені мама сказала, що вугілля використовується на заводах як сировина, з якої роблять дуже багато корисних і потрібних людині речей: ліків, пластмас і навіть тканин. І я собі подумав, що всі чорні тканини зроблені з вугілля, яке видобуває мій тато і його товариші по роботі. А про активоване вугілля я знаю давно. Мені мама давала його від отруєння. І вчителька у школі розповідала про чудові властивості того вугілля.