«Гомонять струмки веселі...»

Іде весна

Гомонять струмки веселі,

Весна стукає в оселі.

Усі скучили за сонцем,

Поглядають у віконця:

Чи літають ластівки?

Чи розтанули ставки?

Чи набухли вже бруньки?

Про весну в усіх думки!

Весно! Весно! Поспішай!

Хай зазеленіє гай!

Хай співають всі пташки,

Познімаймо кожушки!

Моя матуся

Моя матуся – наче квітка,

Що в лузі навесні цвіте,

Вона – як тепле сонце влітку,

Що зігріває все живе.

Вона – жаданий дощ у спеку,

Як вітерець, що дме в степу,

Вона – турбота і безпека.

Найбільш за все її люблю,

Кохану матінку мою!

А я живу в Україні

А я живу в Україні,

Де стигне пшениця в полях,

Де небо, як море, синє,

У білих, як сніг, хмарках.

А я живу в Україні,

Де ластівки кожну весну

Вертають з чужої країни,

Щоб бачити всю цю красу!

Щоб чути чарівну ту пісню,

Що мати співає мені,

І бачити в квіточках вишню,

І зірок далеких вогні.

А я живу в Україні!

Пишаюсь тобою, мій краю!

До тебе любов моя лине,

Як пісня в зеленому гаї!