«Коли життя вбирає холод»

Александр Косенко

***

        Я
 полум’я твоїх осінніх згарищ

П‘янких веселок

Прокляте тепло

В мені палахкотять твої примари

Твої страхи

Вінків твоїх зело

Танцюю я

Як бісики в зіницях

Продажних куртизанок

 

Чорнота

Моїм ночам пекельним лише сниться

Я сплю в душі гарматного гнота

Я полум‘я

Мої невічні чари

Це не твоя відьм‘яча ворожба

Рипить натужно колесо сансари

І вичахає іскрами журба

Я регочу

Я захлинаюсь димом

Бо я тепер

Без тебе

Тлін і дим

Так небуття

Багаттями рудими

Допалить все

Що снилось молодим

Солодкі весни

І гарячі зими

І лагідна як ніч в руці рука

Я полум‘я

Шляхів твоїх незримих

Сліпий вогонь старого маяка

 

***

Є дні

Коли життя вбирає холод

Осінніх слів

Зимових засторог

І нас веде підсліпуватий Бог

По лезу днів

У ніч

За видноколо

Є дні

Що не питають нас обох

За сни

Розлуки

Збитки

Шкоду

Втрати

Як час батує серп молодика

Та сохне долі річечка мілка

Хто буде в ній чорнющі душі прати

Є дні

Що не голублять нас обох

 

Страницы