«Котохмара», вірші

Великдень

 

Заєць писанку котив

до нори, що сам нарив,

бо хотів яйце сховати,

щоби дітям не віддати.

 

Оті діти галасують —

зранку зайцю настрій псують.

Хоч вони усі на свято

мають крашанок багато,

ще й мерщій спішать до саду

й писанки шукають радо.

Ось скажіть, з якої ласки

мало їм смачної паски?

 

Заєць писанку вкотив,

собі ліжко постелив,

лапкой писанку тримає

та щасливий засинає...

 

Як так сталось я не знаю,

але вранці будить заю

хрускіт — писанка розбилась —

в ній курчатко народилось!

 

Це курча виходить з нірки,

по травичці йде до гірки,

з гірки стрибає на тин,

підлітає аж на млин,

з млину лине мов, так й треба,

у ранкове сіре небо.

В небі вже курча згорнулось

і на сонце обернулось!

 

Сірий заєць був злякався —

ледве з нірки в сад дістався,

бачить — сад буяє, квітне,

грають в ньому гарні діти...

 

До зими з її снігами

вже немає вороття —

коли писанка розбилась —

народилося життя!

Ось і зацвітає квітень

сонцем, що приніс Великдень!

 

 

Кирило і динозаври

 

Кирило любить динозаврів —

Міцних, великих і малих.

Про них він дивиться мультфільми

І має книжечки про них.

Кирило дуже вдячний мамі —

Вона йому книжки читає,

І з динозавром на піжамі

Наш хлопчик в ліжку засинає.

І ось дивись — Кирило в небі,

Великий птах його тримає.

Ні, це не птах, його Кирило

Археоптерікс називає.

Стрімкий політ веде до лісу,

Кирило вниз стрибає, опс!

Тримайся, хлопчику, за роги,

Тебе везе трицератопс.

Аж раптом чутно — монстр тупоче!

Дивись вперед! Як з поза хмар

Кирилу затуляє сонце

Голодний злий тиранозавр!

Так неможливо міцно спати!

Вже час звертатися до тата.

Він в сон Кирила робить крок,

А з ним — кремезний диплодок.

Тиранозавр умить зникає,

Наш хлопчик очки розтуляє —

Прокинувся, здолавши страх

У любих таткових руках.

 

Котохмара

 

Що за сіре диво дивне

Наближається невпинно?

Жовті очі, м’які лапки,

Гострі кігті цап-царапки.

Все від носу до хвоста

Дуже схоже на кота.

Але що ж воно пухкеньке,

Майже кругле і м’якеньке,

Як хмаринка — диво дивне,

Невагоме та ефірне?

Й сунеться так тихо - тихо,

Йой, не сталося би лиха!

Заблищали жовті очі.

Кіт ображено воркоче:

«Ні, я зовсім не примара,

Я — чудова Котохмара.

Щастя я приношу в дім

І дорослим і малим».

 

Киця

 

Чорна Киця, білі лапки,

Що живе в моєї бабці,

Чорна Киця в білих капцях.

 

Киця капці зранку мила,

На подвір’я виходила,

Потім — далі, за місток,

Де лежав густий сніжок.

 

Але повернулась рано:

Киця думала — сметана

В полі за містком розлита.

Киця чорная сердита.

 

«Як нема ніде сметани,

Я для вас не встану рано.

Не піду мишей ловити,

Білі лапоньки бруднити!».

 

Мішка КоТолапий

 

Мішка шеверногий

Якось в лісі жив.

Бути злим та хижим

Мішка не хотів.

Не хотів на кігті

Риб в струмку чіпляти,

Й гострими зубами

Звіряток хапати.

 

Йшов по лісу й думав:

«Не хочу так жити —

Лякати, блукати

та в хащах ревіти».

 

Нарешті помітив,

Що темно давно,

За лісом — хатинка

Та світле вікно...

Для ведмедя — дивовижа!

Заглядає мішка хижий

Й бачить стіл і піч, стільці

Та напечені млинці.

За столом сидить гостинна

Та усміхнена родина.

Біля столу кіт стрибає

Та малечу розважає.

 

То й ведмідь наш до вечері

Чемно шкрябає у двері:

«Добрий вечір, мамо й тато,

Ось я, Мішка КоТолапий.

Можна буду з вами жити,

Молоко із миски пити?

Я б хотів з котом стрибати,

Боюсь меблі поламати».

 

Уявіть собі картину —

Наш ведмідь живе в родині.

Дім вночі охороняє,

Ще і люльку колисає,

Пише вірші із натхненням

Про малинове варення.

 

 

Бабайка

 

Ховайся, Ведмедик,

Біжи бігом, Зайка, —

Катруся сьогодні нечемна була

І мама сказала,

що прийде Бабайка!

Хвилюється дуже Катруся мала.

 

І де ж заховатись?

Під ліжком ще гірше!

Вже чуємо гуркіт —

Щось лячно реве.

Під ковдрой принишкли

І Заєць, і Мішка.

Йой! Скоро Бабайка нас всіх забере!

 

Відважно Катруся вилазить з-під ліжка.

Вона зрозуміла, що байкер Бабайка.

«Дивись, він чудовий!» — покликала Мішку.

До Каті приїхав Бабайка на байку.

 

Знімає шолом, роздратован Бабайка.

До Каті Бабайка звертає слова

(Ще й досі під ковдрою труситься Зайка

І чує слова: «Ти, мала неправа!»).

 

— Я й сам, як відомий герой страшних казок,

Буваю негарний, поводжусь погано,

Але я із мамою чемний й слухняний,

А як же інакше, вона ж моя мама!

Я друзів твоїх заберу!.. Погуляти!

А ти залишайся самотня в кімнаті!

Ми будемо їсти солодкую вату,

Стріляти за приз й на батуті скакати.

І я сподіваюсь, що скоро ти, Катя, затямиш —

Не можна матусь ображати!

 

Свинки

 

Свинка Фрося й свинка Маша

Розкидали носом кашу,

Покачалися в пилюці,

Рильця змочили в багнюці.

Їхні ратиці брудні,

Їхні мордочки сумні,

Бо хазяйка свинок Катя

Їм не купить нові плаття.

 

Ти ж не будь брудною свинкою —
Будь охайною дитинкою!

 

Котик Феля

 

Наш руденький котик Феля

Має гарную вечерю.

Рибку ти йому неси

Та обрізки з ковбаси.

Коли повненький животик,

Біля нас сідає котик,

Каже: «Мур-мур-мур і няв.

Я вам тут не ловлю гав,

А несу вам мишку зранку

Та міняю на сметанку».

Каже: «Няв і мур-мур-мур.

Вчора лазив я за мур.

Звідти щур хотів залізти,

Щоби стіни вам погризти.

Хвилюватися не варто,

Бо я, Фелікс, — ваша варта!

Гострю кігті і невдовзі

Ляже сірий при дорозі.

Ви ж мені погладьте брюшко

Та почухайте за вушком».

 

Солодких снів

 

Зима співає колискову,

Хатинку снігом замітає.

В хатинці спить мала дитинка,

У ліжку книжечку тримає.

Їй мама віршики читала,

Співала бабця колискову.

Татусь поцілував у щічку —

Такий малечі світ казковий!

І в сні всміхається дитина

Так солодко, немов би знає:

ЇЇ, укритую любов’ю,

На крильцях Янгол колисає.

 

Поганий песик

 

Знаєш, песик-смакотун

Вчора, йой, таке уткнув!

Він без дозволу на кухні

Три сосиски проковтнув!

І за те хазяїн Лесик

Накричав: «Поганий песик!».

 

І тепер песик й Лесик не граються,

навіть вранці вони не вітаються!

 

І хоч повна псяча миска

Та не лізе й та сосиска,

 

Бо не з паличкою і не з м’ячиком

Не грають вони на майданчику...

 

Мудрий котик - воркотун

каже:

«Вчи урок, пустун, —

Не бери чужого, песик,

Й знов тебе полюбить Лесик».

 

 

Хурделиця 

 

Хурделиця — хуртовина

Заховала всі машини,

Зарівняла всі дороги

Від порогу до порогу.

Школи й офіси закриті,

Дома разом батьки й діти.

Все не так як зазвичай:

Тато мамі робить чай.

Мама з нами розмовляє,

З дому йти не підганяє.

Хто в сорочці, хто в піжамі

Сідаємо біля мами,

А вона нас всіх голубить —

Так батьки нас наші люблять!

День щасливим був для всіх.

Прошу, хай не тане сніг!

Сніг, що разом нас тримає

Та сім’ю оберігає!