04 апреля 2025 год
пятница
пятница
«Ми — не казки»
***
Є дні
Коли життя вбирає холод
Осінніх слів
Зимових засторог
І нас веде підсліпуватий Бог
По лезу днів
У ніч
За видноколо
Є дні
Що не питають нас обох
За сни
Розлуки
Збитки
Шкоду
Втрати
Як час батує серп молодика
Та сохне долі річечка мілка
Хто буде в ній чорнющі душі прати
Є дні
Що не голублять нас обох
***
На небі Мойри труть крупу
Їм теж обридла ртутна мряка
Кужелить сріберна пиляка
На зло бузькові і шпаку
Така весна
Холодні сни
Ще не прокинулись від груднів
Солодких мрій
Занудних буднів
Що взяти з неї
Із весни
Що взяти з березня
З отих
Побитих міллю мемуарів
Де адюльтерів ранки карі
Цей холод змушені нести
Що взяти з днів
З отих ночей
Де ти
Вже іншому належиш
Де вітер
Як сурмач на вежі
В тривогу тугою тече
Де ти
Без мене
І весна
Ще при зимі
Як Сандрильйона
Раба
Зневажено мадонна
Зеро
Енергія Фермі
Цей сніг
Побачення всліпу
І світ під льодом
Як під лаком
На небі Мойри труть крупу
Їм теж обридла ртутна мряка
***
Так просто
Просто так
Над морем небо висне
Ця божа простота
Це диво ненавмисне
Безтінних днів ціна
Не вицвіте на сонці
Блакить
Голубизна
І мушля на долоньці
І сірих туч стіна
Зійдеться з сонцем в герці
І сонця мла ясна
Як ти в моєму серці
***
Хитає мрево степ і море
Десь там
За мревом
Море
Степ
Десь там
А місто злива поре
Лунках дахів читає реп
Калюжі супляться на небо
Пташки злякались Перуна
Десь море й степ
І я без тебе
Як від вінчальної луна
Минає час
І знов на часі
Спекотна літня миготінь
У негучнім джмелинім басі
Немає пісні
Тільки тінь
Бо пісня випурхне нескоро
У цей нелюдяний вертеп
З отого сну
Де степ і море
Де ми удвох
Та море й степ
***
Я
Полум’я твоїх осінніх згарищ
П’янких веселок
Прокляте тепло
В мені палахкотять твої примари
Твої страхи
Вінків твоїх зело
Танцюю я
Як бісики в зіницях
Продажних куртизанок
Чорнота
Моїм ночам пекельним лише сниться
Я сплю в душі гарматного ґнота
Я полум’я
Мої невічні чари
Це не твоя відьм’яча ворожба
Рипить натужно колесо сансари
І вичахає іскрами журба
Я регочу
Я захлинаюсь димом
Бо я тепер
Без тебе
Тлін і дим
Так небуття
Багаттями рудими
Допалить все
Що снилось молодим
Солодкі весни
І гарячі зими
І лагідна як ніч в руці рука
Я полум’я
Шляхів твоїх незримих
Сліпий вогонь старого маяка
***
Морозом затягує око вікна
Хоч березень
Це
Не зима а весна
Хоч березень
Сніг над світами летить
І гибнуть
Холонуть пташині гурти
Сніги не здолати ключами бузьків
Хто винесе з Ирію душі людські
Іде до спокути за наші гріхи
Цей всесвіт
Де ми
Перелітні птахи
Де ми
Лише гості
Де ми
Лише дим
Та що полишаємо тим
Молодим
Що будуть без нас
Обживати свій час
Що будуть спокутувать наше
За нас
В тумані нудотний гудок маяка
То сніг
То туман
Молоко молока
Зими запізнілої стежка слизька
Либонь
У природи це помста така
***
Тут
Одесную степ
Там
Ошую Одеса
Зачаровані плеса
Пляж халуп і халеп
Світ палаців
І доль
Токовище магічне
Даль вітрильника кличе
За печальну юдоль
Спить на сонечку мить
Власник сонної миті
Я на цім білім світі
Лиш Таласса не спить
І зі степу мого
День спіткнеться об хвилі
На степу
На могилі
Ніч забуде його
Там
Де сонце згаса
За муаровим крепом
Ще проллється над степом
Ніби сльози
Роса
***
Ми не казки
Ми навіжені міти
І в душах наших поселилась ніч
За щастя жить
Візьме сльозою митар
Той митар
Із пекельних потойбіч
І розіпне
Не вірячи в безгрішшя
Прикмети наших ошалілих днів
Від шепоту луни до крику тиші
За глузд що у коханні знавіснів
Сни розбатує на дереворити
Де поруч наших не знайти облич
Ми не казки
Ми божевільні міти
Ми ворожба пекельних потойбіч
***
Ти лише згадка
Сон минулих літ
Ти лише вітер необжитих весен
Ми розлетілись колами на плесі
І крига зим наш вилизала слід
Вже наш Амур кривавить твердь земну
Безкрилий
Злий
Відрубаний від неба
Ростуть літа крізь мене і крізь тебе
Мене самого
І тебе
Одну
То скільки їх іще
Наплакав кіт
Чи навпаки
Еони та епохи
Пора і прокидатися потроху
З цієї згадки
Сну минулих літ
***
І ніч була
Як брила кам’яна
І місяць був
Блідий як потопельник
Була зима
І дерлася на скелі
З долин
Німого затишку луна
Була і ти
Тендітна і палка
Зими тієї
Ніжна королева
І міць була
Гартована
Сталева
Кохання
Річка
Випита
Мілка
Тепер біжить
Між нас і межи нами
Строкаті дні
Як сонмище сорок
Украли злидні пам’ять на оброк
І вже полюють за моїми снами
От
Спромоглися душу вполювать
***
Злість
Заведе в болото
Я ж
Брат стріли і лука
Сволота є сволота
Падлюка є падлюка
Вони мені
Не браття
Вони мені
Не рівня
Мені рідня
Багаття
Й невічні замки рінні
Гримлять століття бруком
Про мене дбає Клото
Хай видохнуть падлюки
Хай виздиха сволота
***
Про що мовчиш тепер
Зима
На вітті спогади колише
У білій задубілій тиші
Твої сліди
Тебе
Нема
Немає подиху мімоз
У невагомості зазим’я
Оте мовчання
Врешті
З ним я
Жерсть
Дроворуб з країни Оз
***
Моя душа колібрі
В цей мороз
На цілім білім світі ані квітки
Але ж були
Фіалки
Маргаритки
Був Янгол
Загримований П’єро
Був день
Коли не треба інших днів
І ти була закутаною в щастя
Солодша від
Медовішого «Асті»
Немає
Тільки спогад при мені
***
Мої пальці примерзли до струн
Захлинулась тужливою кобза
Осокора згорьована поза
Громом блискавку креше Перун
Десь у літі
Де райдуги злив
Частували мої перехрестя
А тепер
Це морозне пришестя
Днів засніжених білий налив
Те
Минуле
В теперішній час
Ні теплинки своєї не варте
Льодні леза лукавого гарту
Частоколом упали між нас
Нещастить
Пошастить
Ворожба
Чимось випаде
Час перемеле
Все гірке на казково веселе
Вже без тебе і казка
Журба
***
Я бачив сон
Мені наснився ключ
І розчинились всі на світі брами
Зійшли на фарс трагедії і драми
І сльози впали снігом на ріллю
Високий берег
Море
Тане сніг
Веснить весна на піку середзим’я
Чудить весна
І не сумую тим я
Що тане буднів шерхлий оберіг
Що вирійно не вирине із хмар
З країв далеких літнє птахобратство
Тут холодно вітрильникам піратським
Спить виноград
Але готують вар
Садівники
Бо вже в душі веснить
Бо вже блакить над обрієм весніє
Відлигою відплачеться завія
І щастя спить
Про мене бачить сни
***
Хай сутінь наплива
Нехай ряхтить минуле
Де радощі поснули
Я вірую в дива
Я вірую в цей день
Прожитий мною в щасті
Все пережити вдасться
Зцідивши вік до ден
В сліпучий слід лижви
У перший поцілунок
В осінніх днів дарунок
Останній поцілунок
Я вірую
А ви
***
Вербна неділя
Зелене
Зілля дарує русалкам
От
Закохатися б палко
І за Біянку
На Балку
Легко
Як в юності
Змалку
Мав я планиду хосенну
Верби у небо
Як вени
Вік мій
Шляхи та арени
Любощі та перепалки
Гойдалки
Велік
Скакалки
Музи
Суккуби
Весталки
Світ обідніє без мене
***
А я хотів
Я так хотів
Щоб дощ дахами шелестів
Щоб сон вітрильником летів
Над витинанками мостів
Де ти мені колись була
Де сажа
Попіл
І зола
Тепер лишились від тепла
Де сум з похмурого чола
Мов тінь недоброго крила
Із недолюблених життів
Це там
Без тебе день пустів
В минуле не зашлеш сватів
Я так хотів
Я так хотів
***
Господній храм
Не спить Єрусалим
Лиш віра спить за лісом мінаретів
Ще юний хтось
Мандрує з Назарету
І хтось жене отару на калим
А хтось мовчить
Бо пісня вже не та
Бо світ не той
Не та пересторога
Єрусалим
Свого чекає Бога
Єдиного
Щоб з майського листа
Писати світ
І всесвіт
І засвіт
Де кожне слово миротичить миром
Де дні по людях розбрелися щиро
Щоб карбувать новітній заповіт
Казки казок дорослим і малим
Тим часом біс по вітру лихо сіє
Але чекає на свого Месію
Господній Храм
Не спить Єрусалим
***
Нам уже не побачитись
Навіть коли перетнуться
Наших буднів
Нудні
Холодком ранжировані кроки
Щось промимрив про слід на землі та про Вічність Конфуцій
А про нас із тобою ніхто
Тільки холод і спокій
Нам уже не побачитись
Навіть коли перед очі
Стануть очі твої
Так невинно - блакитні
Пекучо-пекельні
Наші тіні розтануть під сонцем
Немов поторочі
Від прикрас і від зброї цей погляд послав Азазелло
Нам уже не побачитись
Ми розминулись навіки
Між задухлих пустель
За сліпучими в іней снігами
Ти лиш жінкою бути хотіла
А я
Чоловіком
Тільки доля
Невінчаних нас розвела
Ворогами
***
На день чигає за вікном
Різдв’яна ніч
Нудотна мряка
Собаки виють
Рік собаки
Хитнув занудний метроном
На дрібки Вічність трощить час
Невпинні відлітають миті
Сплять небеса дощем умиті
Над сонмом масок і гримас
***
Цей захід
Помаранчевий цукат
Несолодко
Якого смаку січень
Байдужість узагальнень і увічнень
Екватор множить спекою цикад
Задуха ледве чула про мороз
Коли і чула
Бачила навряд чи
Коротка ніч
Бали
Панчохи
Клатчі
Зима
Блондинки
Мерилін Монро
Якась дурня
Гримить «Парад» Кокто
Шумлять свята
Стомились вить фанфари
Чи є щось гірше од такої кари
Сини не повертаються з АТО
***
У цім немислимім вертепі
Де люди - людям лиш людці
Все рідше вабить подих подих степу
Спить джерелянка в молоці
Допоки спить
Воно не скисне
***
За вікнами грудень
І мислі
Ще в літі
Чи в осені десь
Де сонце забуло про числа
Щоб мрякою вмитися днесь
І спомини хряснуть огромом
В бездушній критичності мас
Лиш сонце
За дахом
За домом
Воно не забуло про нас
***
Дощить
Повертається осінь
Повернення
Крок до прощення
Століть незворушні колоси
Тендітна беззахисність кленів
І хмари пташині
За море
Лишається ґвалт горобиний
В дзеркалах потвори повторів
Шепочуть як палко любили
Так палко горіли
Не тліли
Як приспані димом багаття
Летять Леоніди
Мов стріли
То в кого пощади благати
У вересня
Сонце чужіє
Обрид водевіль перевтілень
І лусне межа безмежів’я
За вироком слова і діла
Пожовкнуть рукописи стосом
Загусне чорнило знічев’я
Чекай
Повертається осінь
Повернення
Крок до прощення
***
Ніхто не почує
Мовчи
Не мовчи
Вже осінь шукає причину причин
Вже осінь видурює золото днів
У холоду
Холод за ним зголоднів
За щирим
За теплим
За тим
Шелестким
Що ніжно шепочеться з вітром легким
Що журно іржею тамує дощі
Ніхто не почує мовчання
Мовчи
Про те
Як Петрівка топтала стежки
На постіль петрові стелить батіжки
Всього лиш цикорій
На холоді
Степ
Забуде
І вже не згадає про те
Кохання
Кохання
Моє золоте
Лигати текілу
Чи цмулить мате
Аби не вертати думками святе
Убите
Забути
Розхлюпане вщерть
Мовчить середмість золота круговерть
Про нас із тобою
Про тебе
Про сум
Кружляє в танку золотавий самум
Ні згадки
Ні сліз
Без життя живучи
Ніхто не зарадить
Мовчи
Не мовчи
***
Як гусінь по стеблу
Повзуть по небу хмари
Сповзає ніч у день
Як гусінь по стеблу
Як гусінь по стеблу
Не ворожба
А чари
Повзуть межи людей
Як гусінь по стеблу
Як гусінь по стеблу
Ця Тінь
Цей Страх
Цей острах
Як гусінь по стеблу
Переповзають сон
Як гусінь по стеблу
Чи як у воду з мосту
Як гусінь по стеблу
По долі Абаддон
Як гусінь по стеблу
Бо ні жалю
Ні віри
Як гусінь по стеблу
Вогонь
На ковилу
Як гусінь по стеблу
По небу хмари сірі
Як гусінь по стеблу
Як гусінь по стеблу
***
А я тебе кохав
Шпилі адміралтейські
Стікали в небеса
Крізь мряку
В небеса
А я тебе кохав
Буденні
І житейські
Звичайні чудеса
***
По колу
По колу
Тепер
Як ніколи
Ікарові
Небо
Вітрило
Еолу
Нестримність незримо панахає простір
Для Всесвіту - світу
Не діти ми
Гості
Не діти
Не рідні
І пращури наші
Доволі кривавої випасли паші
Коли табунилося кодло Арея
Чи сосни валили у царстві Борея
Як сльози ковтали
За віру
За мову
Та місяць у небі
На щастя підкова
На долю
Бо вартує більше оболу
Харон почекає
По колу
По колу
2
За безсоння розлук я не плачу
Плачу
Чим платить
Як не маю для тебе плачу
Я з мовчанням
Мовчу
Зі словами
Мовчу
На губах
На твоїх
Молочаєм гірчу
***
Лелеки стали на крило
Між нами довгі ночі стали
Стоять
Твого тепла так мало
Охрить
Іржавіє зело
Приклавши вухо до землі
Я чую як стають навшпиньки
Чужі слова
Що мав
Розтринькав
Твої
І лагідні
І злі
Слова
Належать не мені
Вони тепер
Не треба бурі
Щоби прогнати дні понурі
І пригорнути світлі дні
Такої не знайти свічі
Щоб серце вабила до тебе
Лелеки обживають небо
А ночі
Довгі
Як мечі
***
Ми з вереснем
Рідня
В очікуванні стужі
Летять його ключі
Бряжчать мої ключі
Пас Чорнобог коня
На крижаній калюжі
Де райдуг павичі
Мовчать мені сичі
У куцім леті дня
Життя летить за Лету
І від кохань палких
І від гірких жалів
Ми з вереснем
Рідня
Карету нам
Карету
Залюлить сніг стежки
Забракне долі слів
Ми з вереснем рідня
Ми
Шепоту тихіші
Але кому стелить
До березня лижву
Снігами
Навмання
Де стужа сум колише
Цей світ мені
Болить
Допоки я живу
***
Бог мовчання
Золотий
Не срібний
Золотий
Та серце
Кам’яне
Сни
Чужі
Нелагідні
Нерідні
Намовчали богові мене
Намовчали
Пхнули
І помчали
Всесвіт рятувати від безсонь
А мої неприспані печалі
З каменя кресатимуть вогонь
З того
Що хитається у грудях
Листопадним богом німоти
Небо Неба сонце мружить рудо
Снить
Мовчанням Слово зберегти
***
За літом жаліти
Зась
Осіннього бога сироти
Стомились у літо вірити
Змінили Буджак на Канзас
Стомилося сонце йти
Стрімкого піднеб’я стежкою
У небі пташина мешкає
Та інші живуть світи
Петрівка моя
Збулась
Летить в засвіти з лелеками
Мчить жовтень по воду з глеками
Дощить
Та жаліти зась
***
Де осені небо чадне
Ці сни не забули мене
І вирію літери марні
Допишуть надії безхмарні
Не хмарами
Сірим дощем
І біль
Розміняти на щем
Зійдуться розлуки безсонні
Мене ж не забули ті сни
Що мчали з весни
В полини
У сиві
Як в яблуках коні
***
А вітер про хвилі мовчить
А хвилі про берег не чули
А зорі покинули вулик
А ми не спимо
Ідучи
***
Невічні
Ні осінь
Ні злива
Безвічність розкинула сіті
Хіба що кохання
Важливе
На цьому небілому світі
На цьому невпинному часі
На цій негостинній планеті
В нейтроні критичної маси
В старцівському дзвоні монети
В лампаді прогіркла олива
А біль
Як холодне черкання
В оцьому житті без кохання
Хіба що кохання
Важливе
***
Все менше слів складається із літер
Все менше мрій
Все більше голосінь
Шляхи мої
Пере жовтневий вітер
І зірка небо креслить навскоси
Упала зірка
Загадав бажання
Із тих
Що не збулися
Загадав
Побрів
Не в лободу
Так в баклажани
Там
За городом
Зорі ловить став
І рибу ловить
Побратим Харона
Либонь
в Аїді нині вихідні
І сич мовчить
І нишкне в тиш ворона
І менше слів складається у дні
І менше мрій
Але ж
Упала зірка
Я загадав
***
Вже скрипка ридає безсонням
В чотири напружених жили
Чоло холодить підвіконня
Це місто
Мені почужіло
Лакуна
Навали лавини
Упали в пусте потойбіччя
Та тягне мене пуповина
Назад
У минуле сторіччя
Де в друзях ще недруги
Літо
Ще сонячне і незбагненне
Там осінь вогнем попеліти
Ще не долетіла до мене
Там вітер
Ворожить над бруком
Шукає стежок до Біянки
Ще вірші не вчахли друком
Ще пісня коротка як танка
Цю сірість
Помножить на біле
Бездушна агонія снігу
Нудна недочитана книга
Це місто
Мені почужіло
***
Зійшли на пси
Гонитви
Мрії
Бренчать у долі дні
На дні
Життя іржавіє
Дуріє
Вже на щиті
Не на коні
Лукавих лун таємні числа
Забуті дати празників
Сплять
На апостроф пам’ять висла
Блукає й нині між років
Мана
Безпам’ятство
Нірвана
Міняє доля полюси
Не пізно жить
Але й не рано
Вже й ран катма
Зійшли на пси