«Ми — не казки»

***

Є дні

Коли життя вбирає холод

Осінніх слів

Зимових засторог

І нас веде підсліпуватий Бог

По лезу днів

У ніч

За видноколо

Є дні

Що не питають нас обох

За сни

Розлуки

Збитки

Шкоду

Втрати

Як час батує серп молодика

Та сохне долі річечка мілка

Хто буде в ній чорнющі душі прати

Є дні

Що не голублять нас обох

 

***

На небі Мойри труть крупу

Їм теж обридла ртутна мряка

Кужелить сріберна пиляка

На зло бузькові і шпаку

Така весна

Холодні сни

Ще не прокинулись від груднів

Солодких мрій

Занудних буднів

Що взяти з неї

Із весни

Що взяти з березня

З отих

Побитих міллю мемуарів

Де адюльтерів ранки карі

Цей холод змушені нести

Що взяти з днів

З отих ночей

Де ти

Вже іншому належиш

Де вітер

Як сурмач на вежі

В тривогу тугою тече

Де ти

Без мене

І весна

Ще при зимі

Як Сандрильйона

Раба

Зневажено мадонна

Зеро

Енергія Фермі

Цей сніг

Побачення всліпу

І світ під льодом

Як під лаком

На небі Мойри труть крупу

Їм теж обридла ртутна мряка

 

***

Так просто

Просто так

Над морем небо висне

Ця божа простота

Це диво ненавмисне

Безтінних днів ціна

Не вицвіте на сонці

Блакить

Голубизна

І мушля на долоньці

І сірих туч стіна

Зійдеться з сонцем в герці

І сонця мла ясна

Як ти в моєму серці

 

***

Хитає мрево степ і море

Десь  там

За мревом

Море

Степ

Десь там

А місто злива поре

Лунках дахів читає реп

Калюжі супляться на небо

Пташки злякались Перуна

Десь море й степ

І я без тебе

Як від вінчальної луна

Минає час

І знов на часі

Спекотна літня миготінь

У негучнім джмелинім басі

Немає пісні

Тільки тінь

Бо пісня випурхне нескоро

У цей нелюдяний вертеп

З отого сну

Де степ і море

Де ми удвох

Та море й степ

 

***

Я

Полум’я твоїх осінніх згарищ

П’янких веселок

Прокляте тепло

В мені палахкотять твої примари

Твої страхи

Вінків твоїх зело

Танцюю я

Як бісики в зіницях

Продажних куртизанок

Чорнота

Моїм ночам пекельним лише сниться

Я сплю в душі гарматного ґнота

Я полум’я

Мої невічні чари

Це не твоя відьм’яча ворожба

Рипить натужно колесо сансари

І вичахає іскрами журба

Я регочу

Я захлинаюсь димом

Бо я тепер

Без тебе

Тлін і дим

Так небуття

Багаттями рудими

Допалить все

Що снилось молодим

Солодкі весни

І гарячі зими

І лагідна як ніч в руці рука

Я полум’я

Шляхів твоїх незримих

Сліпий вогонь старого маяка