«Обезсилює Слово на щасливу усмішку лють…»

Володимир Рабенчук

ПІДСВІЧУЮ ЗОРЕЮ 

І МАЛЮЮ…

Тому і зросла на політ

поміж зорями такса,

що нам, перемудреним,

знати б уже на порі:

небесна безодня тим краща

за вулицю Маркса,

що там не розбиті

хоча б  у дворі

ліхтарі.

 

Нічого несправжнього

поміж зірок не присниться.

Виднішою здалеку й стане

Земля, на яку

співає в сльозах золота

Віфліємська Зірниця

і Янголів туркут

ще ронить пір’їну

м’яку.

 

Сварог Український

пливе ще попереду Ноя –

навчити Єгипет, –

одну цілувати в уста...

...Та шлях українцям

вже в Рай заростає травою

ще й терням колючим

із лоба самого

Христа.               

                2.07.2000

 

Страницы