«Steck як боротьба за читача і людське щастя», рецензія на книгу Ксенії Заставської «Steck. Мереживо життя»

Діалог також рухає сюжет і служить засобом передачі особливо  напруженої психологічної колізії, як-от у такій сцені:

« – Я гадала, що ти сирота. Батько розповідав.

Агнеса притисла палець до губ.

– Мої батько з братом живі. Але про це ніхто не повинен знати. Коли прийшли росіяни, в будинку були тільки я і бабуся. Нас забрали. Тільки от бабуся… Вона померла на вокзалі від серцевого нападу, коли нас у вагони, як худобу, заганяли.

– Добре. Я нікому не скажу, – запевнила я Агнесу. – А чому мою маму вислали?

– Бо твоя мама, її брат Янек і сестра Агнешка, твоя бабуся – поляки. А нас – за те, що ми литовці. Українців теж висилали.

– За те, що вони українці?

– Так. Ми всі хотіли жити на своїй землі і нічого поганого не робили. Але прийшли росіяни і почали встановлювати свої закони. Вони організували колгоспи, відбирали в селян землю і худобу, у городян – квартири. Їм не подобалися наші традиції, наша мова…»

Авторські ремарки, як правило, лаконічні й навіть штрих-пунктирні, але це нітрохи не впливає на художній рівень письма, бо точні деталі, їхня місткість і промовистість в тих ремарках чи коментарях виправдовують стислість і, власне кажучи, обирають її як найоптимальнішу і найприйнятнішу форму.

Роман «Steck» задуманий і виконаний як психологічний. У ньому багато сцен, що змушують читача глибоко перейматися долею головних героїв, вболівати за них, співпереживати з ними. А ще це свого роду боротьба за здорову, світлу, відпружуючу для серця лектуру і водночас боротьба за людську душу і звичайне земне щастя. Боротьба усупереч всьому – тотальному тиску нелюдської системи, неприхильних до людини обставин, драматичної долі, ворожнечі оточуючих обставин і зраді найближчих людей. Боротьба, з якої важко вийти переможцем, але без якої життя втрачає усякий сенс і без якої неможливо врятувати душу для безсмертного життя.