Павло Вольвач – прозаїк, поет, публіцист, перекладач, один з провідних сучасних українських літераторів.

Народився 9 жовтня 1963 року в місті Запоріжжі. Служив у лавах армії, працював на заводах, змінив багато професій і спеціальностей. Зокрема, був слюсарем, ливарником, сантехніком, художником-оформлювачем, продавцем, бутлегером, безробітним, журналістом-телевізійником, кореспондентом Української служби Радіо Свобода. Зрештою став письменником.

Автор 9^-ти поетичних книг («Марґінес», 1996; «Кров зухвала», 1998; «Бруки і стерні», 2000; «Південний Схід», 2002; «Тривання подорожі», 2007; «Триб», 2009; «Вірші на розі», 2010; «Судинна пошта», 2011; «У Києві» (Сімдесят самовільних пісень»), 2015;  а також романів «Кляса», 2004; «Хрещатик-Плаза», 2012; «Сни неофіта», 2017, що стали помітним явищем в сучасному українському літпроцесі. Окремі твори Вольвача перекладалися англійською, російською, польською, словацькою та іншими мовами.

Особливий розголос викликав роман «Кляса», котрий здобувся на широкий відгук в Україні, а також перекладений турецькою, російською та македонською мовами.

Живе і працює в Києві. Член Національної спілки письменників України та Українського ПЕН-центру.