«Дороговкази», вірші

Олена Ольшанська

***

Говорив, мов човен плив по воді:

«А ось тут, над річкою, буде дім.

І бузок посадимо, й виноград,

А за домом, милая, буде сад,

Щоби груші, яблука — все було».

І поцілувавши її в чоло,

Обійняв за плечі її — в ту мить

Їй так добре, тепло і не болить

Жодна рана і жоден шрам.

Так і слухала б, як він сам

Світ будує новий зі слів —

В них попереду стільки днів.

 

І він далі вів про затишний двір,

Говорив: «Так буде — ти тільки вір», —

І вона повірила.

От вони

Жили вдвох від осені до весни.

І птахи співали, і цвів бузок,

І спішило літо, немов з казок,

Принести їм радощів і краси,

А вона вже знала, що буде син.

 

ТОЧКИ НА МАПІ

***

Янголе!

Той, хто креслить лінії маршрутів

і розставляє точки наших зустрічей,

Той, хто розмотує нитки з наших серцевих клубків,

переплітаючи їх між собою,

Той, хто вигадує всі ці дивні збіги,

затори на мостах, загублені квитки, скасовані зустрічі,

Той, хто знає справжній сенс життя

і всіма можливими й неможливими засобами

намагається втовкмачити його мені у голову,

Навчи мене не боятися.

Навчи довіряти людям.

Навчи відкривати серце.

Навчи вірити.

Навчи любити.

Чому мені здається, що це так складно?

Янголе!

Я б хотіла, щоб моя любов була легкою, мов пір’їна —

Подаруєш мені хоча б одну із твого крила?

 

Навчи мене радіти.

Навчи не думати про те, що колись настане кінець.

Навчи не чекати кінця й не прощатись завчасно.

Я знаю, що у мене достатньо місця для любові.

Я розставлятиму її на поличках, заповнюватиму нею всі шухлядки,

Наливатиму її в усі карафки й горнятка,

Саджатиму її у вазони й розставлятиму на підвіконні…

У мене багато місця для любові.

Чуєш, янголе?..

Сторінки

Выпуск №3 2018 (17)