Рецензія на роман Ірини Баковецької-Рачковської «Пластилін»

Відверто зізнаюся, що не можу й не хочу проводити аналогію «Пластиліну» з іншими романами, бо вважаю, що Ірина Баковецька-Рачковська настільки професійно впоралася із цілями, котрі, вважаю, все ж ставила перед собою як письменницею, що шукати когось із відомих авторів-попередників в анналах літературної історії детективів чи соціально-психологічних романів навіть не варто намагатися.

Вважаю це за перемогу автора, — коли у читача не виникає перенесень і містків до інших творів. Так, це тільки наше, українське: пластилінове болото чи visa verse, — наелектризоване Щось, що вибухне у мізках пластиліновим маревом від гашишу. Ніхто не знає. А коли ніхто не знає, то стає цікаво. Бо ж так зручно бути вільним од знання, людей, відповідальності, сумнівів, комплексів, вольових зусиль, совісті. Взагалі бути вільним у своєму виборі.

«…відбивало його образ — сучасного соціального індивідуума з урбан-стрижкою унісекс, «сірого» від «пластиліну» генія боротьби з реальністю, яка плющить Кекса й таких, як він, щодня з дедалі сильнішим натиском, — загальна симптоматика динамічної амплітуди періодичних стресів і депресій, синкретизована з гормонами радості, штучно викликаними амбіціями та емоціями, робила середовище існування суспільства пластиліновим вакуумом, наповненим людською масою.»

(Роман «Пластилін»)

Але співвідношення свободи та вибору — це свобода вибору, тільки й того. Вибору, куди йти й що робити, коли йти — ні́куди, робити — ні́чого. Тому, краще я напишу одним словом: свободавибору. Це слово в моєму розумінні розірвати не можна, й пропоную внести його в психологічний словник. Жартую. Бо всі знають, що свобода — це феномен, який існує там, де немає ніякого вибору. Згодна з великим Мамардашвілі.

         Тому, на мій погляд, психологічний детектив «Пластилін» — про самовизначення, коли головна ідея життя робиться чи малоцінною, чи самозаперечливою під упливом, а чи то пак під тиском життєвих обставин та особистих трагедій. А нам, читачам, залишається це ствердити або заперечити, спираючись на психологізми Ірини Баковецької-Рачковської.