Вірші

* * *

Я яблуко рожеве і прекрасне

розвіє вітер у сумнім танку

торкнеться серця і у небі згасне

прекрасну мить не виплесне в імлу

 

рожеву мить розвіє вітер снігом

розмете рознесе і облетить

ти сон свій в часі не затримуй бігу

і променя леління не спали

 

ці водограю очі пахнуть медом

і лоскотання снігу тільки мить

ти знаєш бризу в лялі нам не треба

і сніг прозорий уві сні дзвенить

 

Ван Гога велич срібна і прекрасна

й до Бога далечінь як в хмарі день

прожий цю мить вона на жаль прекрасна

до шляху в слові вкороти пісень

 

ця пісня називається лілея

цей білий сум наснить тобі вночі

цей блиск не гідний серця Прометея

цей блиск не тоне а дзвенить в імлі.

 

* * *

Прозора павутинка дня насниться ночі

ці очі розлетять у хмарі день

де хочеш а ти хочеш до півночі

співай собі сама своїх пісень

 

прозора павутинка дня на хвилі тане

прозора віддаль - віддиху луна

ти знаєш буде день коли не стане

і будеш ти як ніч сама й одна

 

я вітру в небі не розкрию очі

я в серці віддих не знайду ключа

я плачу й сонцю промінь не наврочу

я серцю й в очі не найду ключа

 

ця мова соколина й соболина

це небо крає очі в небі день

тінь Того хто розквітає в розмаї

не вистачить тобі своїх пісень.

* * *

Рожевим падолистом в очі неба

рожевий сніг як попіл уві сні

нам треба нас а може і не треба

згадай як в часі ти без слів бринів

 

рожево стелить сніг у хмарі ночі

рожевий попіл в світанковій млі

ти сам собі не вірячи наврочив

рожевим смутком застелив поріг

 

а яблуня як світло і рожева

а кінь із яблук очі стелить вдень

заквітне сонях світло й яблунево

і нам під ноги лишить свій поріг

 

в порозі сонця не знайдеш до скочу

в дорозі коню не розплетеш час

і молишся метеликам до ночі

і просиш не за всіх і не за нас

 

я лелі розповім тобі про казку

я срібним дзвоном розпорошу час

як вчасно може і до сну невчасно

а день – це нескінченний ловелас.

 

* * *

Прозорий усміх дзвоном стелить очі

прозорий день як час для всіх вітрів

я знаю я на каві не наврочу

тобі я подарую що зумів

 

а їжачків турботлива низинка

обплутує як сонця аметист

я випита й заплакана хмаринка

я кочуся й напроочуюю вниз

 

я сірий кінь в веснянім блуді ночі

я сірий день руками розведу

а в пні очі теплі і наврочі

прозорим світлом котяться в імлу

 

рожевий кінь ти де тебе шукаю

тебе чекаю плачу і зову

сама не знаю вітром привітаю

і світла променів не золоту трубу

 

дзвени втікай це ніч не передчасна

прозорий день ти усміхнись мені

і розцвітуть піони не завчасно

я ночі не досхочу натягну.

 

* * *

асфальтовим стіканням до світання

ти слухаєш у ночі шум машин

як моря не до берега вітання

ти будеш з ним ти будеш з ним

 

я буду з ним я знаю та ніколи

я не повірю в цей облудний час

У часі променя леління до окола

до ока світло світлий ловелас

 

тобі не вірю шум машин шумить сильніше

до броду входу не знайшов я хочу час

щоб рухався терпкіше

Щоб народився він і в день пішов цей час

 

такий тугий і круговертий

ця ніч така розвіяна в імлі

я хочу будь з тобою не відверта

тобі в мені а не тебе в собі

 

стікає ніч асфальтовим шуминням

ховає усміх в посмішці Золя

я золотого листя шумовинням

я втрачена і знайдена вода.

* * *

класична поза вимагає правил

я в русі бачу колір кольорів

а хто цей сніг не потопить за право

ти хтів горіти ось уже й згорів

 

та вночі рахувати зорям очі

невдячна справа а у слів синець

прозора казка розпиває клоччя

завдячуй справа й розкришив вінець.

 

* * *

Ці звуки розквітають в сні лілейно

Я в шумі чую шепіт кольорів

Рожевою сорочкою багряно

Ти в цьому світі встиг зробити що зумів

 

Ти полум’я пахучий полумнятиць

І у весні гарячий зорепад

Та пам’ять не умре і не зав’яне

І не втече у зорі невпопад

 

А світанковим степом до світання

Я розлітаюсь осінню в імлі

Від осені світання до чекання

Я чую в звуці шепіт кольорів

 

Я розвіваю думку світанково

І не заплаче уві сні галча

Цей світ ще не назвався кольорово

Цей світ до долі долю витрача.

 

* * *

Кожен раз забуваючи промені сонця

Ти шукаєш в пітьмі порятунку від себе

Я розібрана арфа мені до віконця

Ти прийди ти прийди я чекаю на тебе

 

Ти мій сон уві сні подаруй акварелі

Що на струнах за граю всіма кольорами

Я забута стеблинка маленька піонка

Я кульбабка не дим а туман поміж нами

 

Розбираючи сум попиваючи каву

Я іду крізь туман до катівні у небі

поглинаючи щастя сумними ковтками

Чи простиш ти мені я чекаю на тебе

 

Ти мій принц яснокрилий стремління любові

Переможе усе навіть гріх невідвертий

Паралелі ночей я не ходжу до школи

І мій дотик чарівний й сі двері вже сплять.