Вірші

* * *

Я яблуко рожеве і прекрасне

розвіє вітер у сумнім танку

торкнеться серця і у небі згасне

прекрасну мить не виплесне в імлу

рожеву мить розвіє вітер снігом

розмете рознесе і облетить

ти сон свій в часі не затримуй бігу

і променя леління не спали

ці водограю очі пахнуть медом

і лоскотання снігу тільки мить

ти знаєш бризу в лялі нам не треба

і сніг прозорий уві сні дзвенить

Ван Гога велич срібна і прекрасна

й до Бога далечінь як в хмарі день

прожий цю мить вона на жаль прекрасна

до шляху в слові вкороти пісень

ця пісня називається лілея

цей білий сум наснить тобі вночі

цей блиск не гідний серця Прометея

цей блиск не тоне а дзвенить в імлі.

* * *

Прозора павутинка дня насниться ночі

ці очі розлетять у хмарі день

де хочеш а ти хочеш до півночі

співай собі сама своїх пісень

прозора павутинка дня на хвилі тане

прозора віддаль - віддиху луна

ти знаєш буде день коли не стане

і будеш ти як ніч сама й одна

я вітру в небі не розкрию очі

я в серці віддих не знайду ключа

я плачу й сонцю промінь не наврочу

я серцю й в очі не найду ключа

ця мова соколина й соболина

це небо крає очі в небі день

тінь Того хто розквітає в розмаї

не вистачить тобі своїх пісень.