суббота
Вірші
* * *
Я яблуко рожеве і прекрасне
розвіє вітер у сумнім танку
торкнеться серця і у небі згасне
прекрасну мить не виплесне в імлу
рожеву мить розвіє вітер снігом
розмете рознесе і облетить
ти сон свій в часі не затримуй бігу
і променя леління не спали
ці водограю очі пахнуть медом
і лоскотання снігу тільки мить
ти знаєш бризу в лялі нам не треба
і сніг прозорий уві сні дзвенить
Ван Гога велич срібна і прекрасна
й до Бога далечінь як в хмарі день
прожий цю мить вона на жаль прекрасна
до шляху в слові вкороти пісень
ця пісня називається лілея
цей білий сум наснить тобі вночі
цей блиск не гідний серця Прометея
цей блиск не тоне а дзвенить в імлі.
* * *
Прозора павутинка дня насниться ночі
ці очі розлетять у хмарі день
де хочеш а ти хочеш до півночі
співай собі сама своїх пісень
прозора павутинка дня на хвилі тане
прозора віддаль - віддиху луна
ти знаєш буде день коли не стане
і будеш ти як ніч сама й одна
я вітру в небі не розкрию очі
я в серці віддих не знайду ключа
я плачу й сонцю промінь не наврочу
я серцю й в очі не найду ключа
ця мова соколина й соболина
це небо крає очі в небі день
тінь Того хто розквітає в розмаї
не вистачить тобі своїх пісень.