Олександра Малаш

Народилася і здобула освіту в Києві, нині проживає на батьківщині поета Григорія Чупринки — в селі Гоголеві на Броварщині. У вільний час штурмує сільську бібліотеку, аби перечитати улюблені зі шкільних літ злі історії Миколи Хвильового, Архипа Тесленка, Василя Стефаника, Володимира Винниченка, Наталі Кобринської, Івана Кирія… Із теперішніх найглибший слід у її читацькій душі залишили «Anarchy in the UK» Сергія Жадана, «Київ.ua» Тетяни Белімової, «Знак Саваофа» Олеся Ульяненка, «Забуття» Тані Малярчук.

Редакторка, вчителька, піснярка, авторка роману «Любові багато не буває», повістей «Кришталь горить», «Коли моя мати співає», «Карамболь» і низки оповідань для дітей. Активно пише малу та середню прозу соціально-гротескного спрямування — «Злі історії з добрим фіналом», — й оприлюднила частину свого доробку на сторінках часописів «Дніпро», «Київ», «Склянка часу», альманаху «Нова проза» та «Української літературної газети».

Людина, на думку Малаш, народжується двічі: вперше — коли виходить із материної утроби, вдруге — щойно усвідомлює своє покликання в житті. Сама Олександра ще не пережила другого народження, блукає наосліп лабіринтами долі.

Публикации в «Палисаднике»

  1. №3 2018 (17) - «Особистий простір», оповідання