Народився на початку травня 1997 року на Вінниччині в місті Могилеві-Подільському, що є останнім прикордонним пунктом на кордоні з Молдовою. Це, певно, і стало його філософією прикордонності, коли кожна сутність мусить бути оснащена чітким глибинним сенсом, аналізом, віком життя і віком смерті, між якими довжелезний поетичний кордон. В шкільні роки любив географію, історію, уроки національної мови, не любив англійську і був екскурсоводом у музеї імені Миколи Буянова – єдиного національного героя Італії серед українців. Певно, з того часу почав захоплюватися італійською історією, мовою і літературним феноменом «герметизму», звідки в світові стіни літературного процесу врослися імена – Джузеппе Унгаретті , Еуджені Монтале, Сальваторе Квазімодо.
У 2013 році захищає роботу з мистецтвознавства «Марія Руденко: життєвий і мистецький подвиг» у Всеукраїнському конкурсі дослідницьких робіт учнів – членів МАНу, де отримує II місце в Україні.
Після отримання шкільного курсу знань у 2014 році вступив до Київського університету імені Бориса Грінченка на спеціальність «журналістика», але залишив обрану спеціальність, продовжуючи прикордонні (метафізичні) пошуки себе вже у стінах Київського національного університету ім. Тараса Шевченка, де донині і навчається.
Працював піарником, екскурсоводом, літературним агентом.
Любить бритонівське поняття «сюрреалізм» у всіх його межах: від Фріди Кало до Емми Андієвської, захоплюється венеційними дахами і парижською архітектурою. Не уявляє своє життя без Амадео Модільяні, Олени Теліги, Камю, Сартра і Марини Абрамович.
Сподівається на утвердження у світі екзистенційної психології Віктора Франкла.