«Ти стала Екватором ДО і НІЯК»

1. запалив свічку навпроти твоєї, 
щоб оберігати її сонце, 
називаючи це моєю вірою.

 …вона дихала приземлено,
немов семирічна дитина з будинку піклування

дихала так…
 як світяться ребра на чорному фоні
після радіації.

дихала… ..-..-..-..
хотіла існувати
бодай  в малій  п’ятикутній  квартирі,
яку люди називали церквою.

віра – не згасати.
щораз невідворотно скрапуючи воском.

віра –  рятувати
прилегле сонце  свічки…
хоча б  в цю 
писану  воском
молоду осінь.

віра  в твоє світло!!!
в безлюдних містах!!!
в заїжджених  тролейбусах!!!
в прокурених залізничних вагонах!!!

 віра в тебе, 
яка врятувала мою поминальну  релігію.

10.10.2015 

2. любити італію означає грати в карти коли ти певен що програв
коли козир – серпень в колоді малої ведмедиці і зайвих шісток
коли кожна дама яка відбиває – більше ніж жінка вона сестра
яка приховує валетів – як італія римський куток

любити італію це коли між вами може бути більше ніж шлюб
це коли всі карти биті, а до римського форуму ніхто не дійшов
коли остання гра складається з блефів як венеція із підземних труб
а ти розумієш що ти граєш на легені і національну кров

любити італію – це коли в болоньї зникають всі обличчя, крім Джезу
який відростив бороду філософії як Умберто Еко свою смерть
любити цю країну – це щоразу відпускати пречисту сльозу
як Мама Санта відпускала від себе Ісуса
не на життя а на його чверть.

любити її як любить "tuscendidallestelle "* національний бог
який щоночі перед молитвою хреститься в Адріатиці
любити італію – це любити біль який домінує в обох
це відчувати жінку,
з якою 
заборонено кохатися.

* “tuscendidallestelle” – найвідоміша італійська колядка в період святкування Епіфанії.
14. 08.2016

3.  Хотів дістатися моря і обжити його берег як старий і мокрий підвал
де час від часу з нічної стелі викрапує газ  і цемент 
біля будинку де паралізовані авта градом з високого рукава 
де спершу поетизуєш  кайф  
а за добу –  дихаєш на смерть

хотів дістатися  підводного човна і заселити повітря для двох
де назовні – з пісків і скель цілковито однакова морська глибінь
яка перевертається – як диявол – коли прибувають кораблі на Різдво
зачекаймо Різдва
в цьому морі з інтимних стін

щоб дістатися повітря і чайок в персональному березі три на три 
хай це  зона відчуження,  і ми ставатимемо  чужими лиш раз в добі
на нічному піску я залишив тобі цілунок. 
говори до нього… говори…
– і я відчуватиму море 
в твоїй солоній губі. 

23.09.2016   

4. життя як червона гілка київського метрополітену.
щоб не в’їхати  в  підземну темінь, необхідно вийти на останній станції перед рухом в тунель*,
але навіть якщо ти проїдеш станцію з виходом на праву платформу –  
знай: попереду 12 можливостей вийти до світла
12  назв  зупинок де можна сховатися
12  спроб підземного самогубства
…і тисячі секунд ЗМІНИТИ ВСЕ
перед оголошенням: 
«Кінцева станція Академмістечко. Звільніть будь ласка вагони».

* Остання станція перед рухом в тунель – ст. м. Дніпро, єдина станція з виходом на праву платформу. 

5. Ти так  бинтувала кров на околиці  – як віск  тіло свічі
вздовж  холодних естерів вилитих  з цистерни світла
 і на палець нанизувала небо,
як єврейські   втікачі 
які звикли тримати втечу  за цельсієм  вітру.