«Бабаї»

БАБАЇ

 

А у нашому селі

Завелися бабаї.

Бабаї і бабенятка,

І малі бабуїнятка

Ходять, ніби королі,

Прямо в нашому селі.

 

І малесеньких діто́к,

Хто не ходить на горщок,

Бабаї і бабенятка,

І малі бабуїнятка

Забирають у мішок.

 

Тим, хто не почистить зуби,

А лише фарбує губи,

Бабаї і бабенятка,

І малі бабуїнятка

Зроблять губи, наче труби.

 

Хто не любить їсти суп —

Аж болить від того пуп.

Бабаї і бабенятка,

І малі бабуїнятка

Виривають в того зуб.

 

Хто учителя не слуха,

Ну, а сам гуде, як муха,

Бабаї і бабенятка,

І малі бабуїнятка.

Тягнуть силоміць за вуха.

 

Є іще такий закон,

Тих, хто носить телефон,

Бабаї і бабенятка,

І малі бабуїнятка

Забирають у полон.

 

Але ти не бійся, друже,

Хто з діток хороший дуже,

Бабаї і бабенятка,

І малі бабуїнятка

З тими граються і дружать.

 

ЛІНЬ

 

Завелась в кімнаті Лінь.

Ну де хочеш її дінь.

Тільки я берусь за книжку —

Тягне силою у ліжко.

Хочу встати — сил нема…

Й не повірите, сама

Мультики мені вмикає,

Фантики скрізь розкидає…

 

Зайшла мама у кімнату.

Закричала на всю хату:

«Як же ти змогла отак

Завести такий бардак?»

Я із ліжка кажу: «Ох!

Це із Лінню ми удвох!».

 

БРЕХУНЕЦЬ

 

В нашій школі, хай їй грець,

Поселився Брехунець.

Він цибатий і худющий,

І, мов джміль, непосидющий.

Ніби в курки в нього очі:

Недобачить — приторочить.

Ніби в зайця в нього вуха,

Щоб усіх і все підслухать.

Має довгий він язик,

Бо усім брехати звик.

Хто проблеми в школі має,

Брехунець допомагає.

Запізнився на урок —

Шепче він: «Не чув дзвінок».

Раз домашнього нема,

Це «боліла голова».

Шибку вибив ти м’ячем —

Він шепоче: «Утечем».

Мамі хочуть подзвонити —

Каже плач: «Навіщо жити?

Мені ж мама за таке

Місце натовче м’яке.»

Правда правило він має:

Хто не бреше — не  чіпає.

А збрехав хоча б разок,

Він візьме на мотузок

/хочеш ти цього чи ні/

Та прив’яже до Брехні.

 

Епідемія у школі:

Брехунців тепер доволі.

Та коли узнає тато,

Що брехні уже багато,

Лікар випише /капець/

Добрі ліки  — ремінець.

І у школі на кінець

Зникне клятий Брехунець.

КОТИКОВА ДІЄТА

 

Муркотів Муркотик,

Що болить животик,

Що вже без сметани,

Травлення погане.

І що миші з хати –

Напівфабрикати.

Муркотів Муркотик,

Щоб лічить животик,

Вибрав він дієту:

Риба і котлети.

 

МУШАЧА СВАРКА

 

Жирна муха за обідом

Посварилася з сусідом.

Каже: «Їздила далеко,

Та ніде такої спеки,

Як у нас нема давно.

Ну, хіба що у кіно».

Відказала інша муха:

«Ну ти й муха-говоруха.

Щоб упевнено казати,

Треба ще й книжки читати.

Годі їсти — саме час

Йти учитись в перший клас!»

 

КОРОВА-ЛЕТЮЧКА

 

Корова Ласуня

хотіла літати —

Позичила крила

в малого джміляти.

Вдягнула костюмчик

у смужку на себе.

Розбіглася з берега,

стрибнула в небо,

Злетіла , немов би

метелик у лузі,

Та лопнув костюмчик

в корови на пузі.

Жаби реготали 

весь день до знемоги:

В польоті згубила

корівонька роги.

ДОМОВИК

 

Ой сварилась мама рано:

Хто це з’їв усю сметану,

Витяг м'ясо нишком  з миски,

Надкусив усі сосиски?

 

Це, напевно, домовик

Шкодити усім він звик.

 

Мама сердилась в обід:

Прибігав до нас сусід.

Хтось злизав у них вершки

І побив усі горшки.

 

Це, напевно, домовик

Шкодити усім він звик.

 

Наварила мама каші,

Вся сім'я зібралась наша:

Тато, мама і бабуся,

Песик, котик і Ганнуся.

 

Тільки де наш домовик,

Що лиш шкодити всім звик?

 

Їли кашу, смакували,

Нашу маму вихваляли.

Тільки котик на дивані

Ховав вуса у сметані.

 

От який ти боровик —

Рудохвостий домовик.

 

 

БАБУСИНА ПОМІЧНИЦЯ

 

Живе моя бабуся

В маленькому селі.

В дворі у неї гуси

І кролики малі.

Дві кізки і корова,

А ще курей гарем.

Бо часто у валізку

Дари села берем.

 

Допоки бабця в кухні

Я їй допоможу.

З-під квочки яйця тухлі

У кошик положу.

Наллю у ванну воду,

Туди гусей пущу.

Щоб кіт не ліз у шкоду —

Собаку відпущу.

 

Займуся я дизайном:

Прикрашу сіном двір.

Новенькі штори файні

Повішу у хліві.

В косу своїй корові

Я заплету хвоста.

І нігті кольорові

Накрашу для кота.

 

Курей  в зелений колір,

Я пофарбую вмить.

Лиш підберу паролі,

Де фарба ця стоїть.

Робила до знемоги —

Бабусі помогла.

З такої  допомоги

Радіє півсела.

 

ЩЕНЯ

 

Татко нам приніс щеня:

З мокрим носиком, кудлате.

І тепер у нас щодня

Щастя бігає по хаті.

 

***

 

Я щаслива як ніколи:

Завтра я іду до школи.

Зроблю так, як каже ненька,

Ляжу, висплюся гарненько.

Банти в коси зав’яжу.

Перша в школу прибіжу.

 

Я би й з радістю в танок,

Бо останній в нас дзвінок.

 

 

БРАТИК ДЛЯ ІРИНКИ

 

У лелеки довгий ніс —

Він весну для нас приніс.

Зеленіє все й цвіте,

Та я мрію не про те.

 

Попрошу я у лелеки,

Як полине знов далеко,

Хай він братика в торбинці

Принесе малій Іринці.

 

 

КЛЯТВА

 

«Я бути чемним обіцяю,

Старанно вчитися клянусь!» —

За спиною схрестивши пальці,

Директору боживсь Петрусь.

 

 

ОБІЦЯНКА

 

Киця Мишці обіцяла:

Буду їсти тільки сало,

Молоко із миски пити,

З мишками завжди дружити.

 

Щоб скріпити цю угоду,

Треба в сонячну погоду

Разом з свідками кротами

Обійнятися хвостами.

 

Ну, нарешті, мир між нами, —

Мишка праведно раділа.

Обійнявшися хвостами,

Киця тишком Мишку з’їла.