«Бабаї»

БАБАЇ

 

А у нашому селі

Завелися бабаї.

Бабаї і бабенятка,

І малі бабуїнятка

Ходять, ніби королі,

Прямо в нашому селі.

 

І малесеньких діто́к,

Хто не ходить на горщок,

Бабаї і бабенятка,

І малі бабуїнятка

Забирають у мішок.

 

Тим, хто не почистить зуби,

А лише фарбує губи,

Бабаї і бабенятка,

І малі бабуїнятка

Зроблять губи, наче труби.

 

Хто не любить їсти суп —

Аж болить від того пуп.

Бабаї і бабенятка,

І малі бабуїнятка

Виривають в того зуб.

 

Хто учителя не слуха,

Ну, а сам гуде, як муха,

Бабаї і бабенятка,

І малі бабуїнятка.

Тягнуть силоміць за вуха.

 

Є іще такий закон,

Тих, хто носить телефон,

Бабаї і бабенятка,

І малі бабуїнятка

Забирають у полон.

 

Але ти не бійся, друже,

Хто з діток хороший дуже,

Бабаї і бабенятка,

І малі бабуїнятка

З тими граються і дружать.

 

ЛІНЬ

 

Завелась в кімнаті Лінь.

Ну де хочеш її дінь.

Тільки я берусь за книжку —

Тягне силою у ліжко.

Хочу встати — сил нема…

Й не повірите, сама

Мультики мені вмикає,

Фантики скрізь розкидає…

 

Зайшла мама у кімнату.

Закричала на всю хату:

«Як же ти змогла отак

Завести такий бардак?»

Я із ліжка кажу: «Ох!

Це із Лінню ми удвох!».