«Душа між степом і ріллєю», вірші

CУМ ЗА ГЛЕКОМ ЩАСТЯ

Шмат часу, знайдений тобою –

Чи забутий Богом, чи кинутий кимось ще –

Так довго крутився на гончарному крузі життя,

Що став блюдом – пласким глиняним тарелем:

Лий до нього хоч мед, хоч молоко, хоч воду –

Все розтечеться тонко-тонесенько…

Але ж я лелека, довгодзьоба й незграбна біля тарілок:

І не мушу бути лисицею,

Не можу бути,

Не хочу…