«Двi парасолькi», рецензия

Ольга Репина

Ось так і дитячий письменник. Він приходить у своїх текстах до маленьких читачів з двома парасольками, на яких відображені не звичайні малюнки, а його, письменника, світосприйняття та емпірика. І часто-густо буває так, що над усіма дітьми письменник відкриває одну-однісіньку парасолю, на якій відтворена його особиста філософія буття. Це пов’язано із багатьма факторами. Наприклад, незнання вікових особливостей пізнання світу, особистий травматичний досвід, який навіщось відбивається саме в дитячих книгах, сублімація власних проблем творчістю тощо. Список досить довгий, але ми не будемо сьогодні перелічувати усі можливі характеристики дитячих письменників, а долучимося до читання однієї дуже цікавої книги авторів Анни та Клауса Ґагеруп «У страху великі очі». Книги, з одного боку, необхідної, оскільки вона говорить про те, як боротися зі страхами дитини, а з іншого – такої, що викликає у мене декілька запитань і як у психолога, і як у матусі, що багато-багато годин провела переживаючи зі своєю маленькою донькою казкові пригоди улюблених героїв.

Спершу хочу відзначити вдалу структуру книги: тактика попередніх об’яв, пригод і сцен, які окремо обговорюються в кожній главі, має закінчений сенс в опосередкованому обговоренні. Тобто кожна глава має певну структуру, що зберігається до кінця книги і дає змогу читачеві зосередитися на розв’язанні проблеми страхів.

Також позитивним, на мою думку, є використання місця дії – цирк. Адже цирк для дітей –  значуще явище, з великими можливостями для пізнання світу й формування особистої свободи, як і мандрівний спосіб життя циркових артистів у фургоні на колесах. О, як діти люблять цирк! Як вони довіряють циркачам, обожнюють клоунів, захоплюються дресирувальниками левів, слонів і песиків! А повітряні акробати та жонглери? Це ж для дітей  пісня для сюжету у вправних руках автора!

Страницы

Выпуск №4 2015 (6)