«Двi парасолькi», рецензия

Рецензія на книгу Анни та Клауса Ґагеруп «У страху великі очі»

Анна Ґагеруп, Клаус Ґагеруп. У страху великі очі: Повість / Пер. з норв. Г. Кирпи. ? Тернопіль: Навчальна книга ? Богдан, 2009. ? 144 с.

Усім нам не завадило б почати все спочатку  ? бажано з дитячого садка.

Курт Воннегут

У кожного є хвилини, коли в душу закрадається страх: покарання, смерті, тварин, висоти… Усіляких страхів у людей безліч. У психології вони називаються фобіями. Якщо замислитися, то доросла людина, яка нічого не боїться, є глупуватою. Адже страх ? це своєрідний регулятор життя, це специфічна емоція, пов’язана з виживанням і безпекою, і людина отримала в онтогенезі комплекс емоцій для того, щоб адаптуватися до оточуючого середовища.

Емоції, притаманні людині, можна умовно поділити на дві групи. Перша – емоції позитивні, які сприяють внутрішній психологічній гармонії (врівноваженості як приємному для суб’єкта стану). Друга група – негативні, які призводять до психологічної дезорганізації, тому хворобливо переживаються людиною. Однією з важливих емоцій другої групи є страх.

         Мене часто запитують батьки або підлітки: «Що робити зі страхом?» Я насамперед завжди відповідаю, що свого страху не варто соромитися. Це нормальний стан для кожної людини, особливо коли вона усвідомлює небезпеку певної ситуації.