«Есть ли у нас в кране горячая война…»

FACEOFDEPRESSION

у меня никогда не бывает радостного выражения лица

у меня никогда не бывает выражения лица

у меня не бывает лица

у меня убывает лицо

у меня выбывает лицо

лицо меня избывает

 

в лице лицо не проморгать

в лице лица не убивать

без лица лицо удваивается

лицом об лицо как быти

 

я ли лицо

меня в лице не бывает

меня не бывает

 

 

***

на фото отец и мать

под руки ведут в народ

толпа морщится не узнает

и так цѐлую жизнь

 

был храбрый учитель и летчик

стал мальчик-с-пальчик

первооткрыватель консервных банок

 

на скатерти старые пони

пляшут полечку в стакане

 

вот тебе два рубля

и ни в чем себе не отказывай

 

славно марочки собирать

если не умирать

 

 

БИЙ В БАРАБАНИ БІДИ

життя добігає кінця

коли прапори в твоєму місті припиняють проявляти дві смужки

коли твій сусід показує «прибічникам федералізації»

тобто окупантам і грьобаним сепарам

як краще вбити з будинку навпроти громадян України

коли слово «весна» йде із загального вжитку

російська весна мати твою вічна весна мати твою

весна весна весна і знову весна

інші пори року зацькували до смерті

 

реальність добігає кінця

коли вулиці наповнюються крикливицями та знавіснілими

коли кожна поїздка від кінцевої й до кінцевої

перетворюється на мітинг з елементами карнавалу

за участі героїв відомих радянських стрічок і матросів із Севастополя

«час наш настав брати убивати придурків

натягнемо хохлому скинемо київського царя»

 

повітря добігає кінця

коли троянди втрачають запах

і годяться хіба що на тернові вінки для містян

та друзів із-за поребрика

коли тиша стає нестерпною

всі поїхали мамо всі кинули місто на сміттєзвалище

сморід розносить домівками спори хвороби

 

час добігає кінця

коли в місті оголошують час комендантський

коли перехожі бояться один одного

не менше за чоловічків зі зброєю

коли трамваї порожніми гуляють кварталами

коли сни стають дірявими від черг автоматних

а черги у магазинах лише за горілкою

«слухай а скільки ця пляшка коштуватиме в рублях?

скільки? тож беремо ящик дурні ж які ціни»

 

сенс добігає кінця

коли збиваєшся рахуючи втрати

загинаєш пальці тобто вважай відрубаєш пальці

підбитий аеропорт поранена залізниця

спотворене до невпізнання обличчя міста

переламані кінцівки вулиць

перелякані верхівки білих тополь

перекручені судини звичних шляхів

 

бий в барабани біди

розхитуй скликанців усесвіту

мертві діти заповнюють покинуті шахти й вистиглі ліжка

хробаки танцюють порожнім черевом міста

бий бий бий в барабани біди

 

 

***

ти стоїш посеред геть чужого тобі міста

посеред найвідомішого його цвинтаря

читаєш написи польською

чуєш гомін польських туристів

гробовецьгробовецьгробовець

що шукають чиюсь смерть польською

ти шукаєш чиюсь смерть українською

тут би могло буть поховано твоїх родичів

якби їх не примусили стати луною

блукати Донбасом у пошуках смерті російською

щоби саме в цей час по той бік України

дівчинка з довгим чорним волоссям

ворушила губами перекладаючи мову смерті

шукала на цвинтарі написи про твою родину