«Крізь відстань літ...» про Підмогильного В.П.

Психологічну інтелектуальну прозу молодого письменника високо оцінив відомий вчений-літературознавець Петро Єфремов. Науковець зазначав, що в постаті Підмогильного в українській літературі з'явилась "молода, свіжа, багатонадійна сила зі сталим інтересом до психологічних проблем і з нахилом до художньо-синтетичних методів і засобів писання". До речі, саме П. Єфремову належить перша серйозна розвідка про творчість Підмогильного "Поет чарів ночі".

1921 року поет В. Поліщук, прозаїк В.Підмогильний, літературознавець П. Єфремов видали в Катеринославі (Січеславі) літературно-мистецький збірник "Вир революції", на шпальтах якого вперше було надруковане оповідання "В епідемічному бараці", а в розділі "Хроніка" повідомлялось, що "письменник В. Підмогильний написав повість "Остап Шаптала", а також скінчив переклад з французької мови роману Ан. Франса "Таїс", написавши до нього передмову. Він же закінчує цикл "Повстанці", а також написав оповідання "Комуніст" і "За день".

Восени 1921 року письменник вирушив до Києва, де недовго працював бібліографом Книжкової палати. Місто обезлюдніло через голод. Довелося виїхати до Ворзеля під Києвом, де Валер'ян Петрович викладає українську мову та політосвіту у трудовій школі. Там він одружується з донькою священика Катериною Червінською. Тема голоду потім знаходить втілення у циклі оповідань "Проблема хліба" (1921-1923), а оповідання "Син" (1923) визнане одним із найкращих в українській літературі.

Визнання знайшло молодого автора. У 1922 році в Лейпцигу вийшло друком оповідання "В епідеміологічному бараці" (передрук з катеринославського "Виру революції"), у Празі й Берліні – новели з циклу "Повстанці".

Повернувшись до Києва, письменник вчителював, працював редактором "Книгоспілки", в редакції видання "Життя і революція".

1925 року Підмогильний став одним з ініціаторів створення літературної організації "Ланка", до якої увійшли також Григорій Косинка, Євген Плужник, Борис Антоненко-Давидович, Борис Тенета, Тодось Осьмачка.

У 1928 році Наркомпрос "визнав за потрібне" відрядити за кордон представників різних галузей українського мистецтва. Було створено спеціальну комісію, яка ретельно відбирала (після прискіпливої перевірки, звичайно) кандидатів на закордонну подорож. Перевірки тривали аж півроку. І – о радість! – на сторінках газети "Пролетарська правда" 2 жовтня 1928 року з'явилось повідомлення: "За відрядження НКО київські письменники – М. Терещенко, Ів. Ле, В. Підмогильний і Г. Косинка мають виїхати за кордон. Мета подорожі – одвідати й зібрати літературний матеріял у Німеччині й Франції".

За деякими обставинами (нам вони зараз не цікаві – бо ж річ йде саме про долю Валер'яна Петровича) за кордон Підмогильного відрядили не з Косинкою, Терещенком чи Ле, а з харків'янином Аркадієм Любченком. А першою країною, яка гостинно зустріла письменників, була Чехія і її Злата Прага. 8 грудня 1928 року газета "Культура і Побут" повідомила, що "під час перебування українських письменників А. Любченка та В. Підмогильного в Празі погоджено справу з чеськими видавцями про видання вибраних творів цих письменників чеською мовою. Зі свого боку ДВУ (державне видавництво України) видає новий роман відомого чеського письменника Ольбрахта... Так само ДВУ готує антологію чеської поезії. Протягом року ДВУ видасть українською мовою відомий роман чеського письменника Ярослава Гашека "Пригоди бравого вояки Швейка".

З цього повідомлення не зрозуміло, в якому видавництві мали з'явитись твори Підмогильного... Але – поїздка Підмогильного до Праги  так чи так сприяла пожвавленню українсько-чеських літературних зв'язків.

Щодо перебування делегації в Берлині та Парижі відомостей, на жаль. бракує. А вже 30 листопада в оголошенні, розміщеному в газеті "Пролетарська правда", про зустріч українських письменників вже надибуємо й ім'я В. Підмогильного.

Загалом, перед "великим переломом", 1928 року за кордоном побувало чимало українських письменників. Це П. Тичина, І. Ле, О. Копиленко, Л. Первомайський, І. Микитенко, Кость Котко й інші. Дехто після відвідин Заходу поспішав написати книжки про свої подорожі. (Згадаємо хоча б їхнього російського колегу – Володимира Маяковського). Так, І. Микитенко видав чималу книгу "Голуби миру. Подорож за кордон". У цій книзі автор, на думку рецензента, дуже правильно реагував на побачене "у них".

Валер’ян Підмогильний нічого про свою закордонну подорож не писав. Це могли згодом також поставити йому на карб.

Зі своїм убивцею – Йосифом Сталіним – письменник зустрівся у лютому 1929 року. Зустріч відбулась у Кремлі.