«Крізь відстань літ...» про Підмогильного В.П.

Дніпропетровщина завжди була і залишається багатою на талановитих людей. Але... Та ж історія свідчить, що за життя талановита людина завжди стикається з численними випробуваннями, а визнання таланту приходить вже після земного буття.

Ім'я видатного українського письменника Валер'яна Петровича Підмогильного, мого земляка, стало широко відомим лише на початку 90-х років ХХ століття. Хоча, Січеслав (саме так називав письменник рідне місто) першим вітав дебют молодого початківця у 1919 році. А спокутуючи провину забуття, першим презентував його широкій громадськості наприкінці 1989 року.

У 2011 році дніпровці першими мали змогу побачити у міському телевізійному театрі документальний фільм про видатного земляка. Директор і художній керівник телетеатру Ольга Волошина розповіла журналісту газети "Наше місто", що стрічка побудована на трьох сюжетних лініях. Перша – життя письменника, його біографія. Друга – невеликі екскурси в історію Катеринослава, а третя – аналіз творів В.Підмогильного, який зробив Микола Чабан, член НСПУ, краєзнавець, заслужений журналіст України.

Оскільки ж не маємо змоги переглянути зараз зазначений фільм, то візьму на себе сміливість ознайомити шановних читачів із деякими подробицями з біографії письменника.

Не я перша, яка взялася за вивчення біографії уславленого земляка. Свого часу на Заході були оприлюднені спогади Тодося Осьмачки, Володимира Куліша, Докії Гуменної; фрагментарні згадки Івана Майстренка, Олекси Кобця, Григорія Костюка. Не зоставив окремого спогаду (принаймні, не змогла їх знайти) близький товариш письменника Борис Антоненко-Давидович.

Проте з усіх сторінок спогадів людей, які знали Валер'яна Петровича, постає образ майстра оригінальної прози, перекладача з французької; митця-філософа, одного з перших в Європі провісників екзистенціалізму – "філософії буття".

Народився талановитий митець 2 лютого 1901 року в селі Чаплі (нині житловий масив у складі міста Дніпро). Зараз кожен небайдужий може побачити лише місце, де стояла хата родини Підмогильних. Нині тут нова вулиця (в останню війну Чаплі горіли), і саме помешкання не збереглося.

У ХІХ ст. Чаплями володіли графи Воронцови-Дашкови, які в Російській імперії посідали видні державні пости. Як зазначає місцевий краєзнавець Михайло Богомаз, у маєткові графа Іларіона Івановича Воронцова-Дашкова і працював конторником батько майбутнього письменника – Петро Якович Підмогильний.

За спогадами сучасників письменника, зібраними тими ж краєзнавцями – Миколою Чабаном та Михайлом Богомазом, – маленький Валер'ян був розумним хлопцем, залюбки вчився, але – як всі сільські хлопці – охоче ставав до таких-сяких забав та пустощів. А ще – дуже любив рибалити. Що ловив? І бубирів, і піскарів. Вміло робив хватки – спеціальні пристрої для ловлі риби. Навесні піскарі бувало йдуть знизу вгору проти течії Дніпра. Закине хлопець такий пристрій в річку і півхватки риби витягне! Зараз, щоправда, хваток немає – перевелися...

Навпроти Чаплів – історичне село Старі Кодаки. Саме на цьому місці колись була польська фортеця Кодак, зруйнована козаками. Малий часто-густо переправлявся на човні через Дніпро. Вже подорослішавши, він цікавився минулим, навіть звів знайомство з Дмитром Івановичем Яворницьким.

Чималий вплив на Підмогильного мала особистість "народного академіка". Своїм же духовним наставником у відчутті слова Підмогильний завжди вважав Михайла Коцюбинського.

Але – те буде ще коли... А з 1910 року Валер'ян починає навчання в 1-му катеринославському реальному училищі (нині – один з корпусів ДНУ ім. О. Гончара, розташований на центральному проспекті міста). У 1918 році Підмогильний вступив до математичного відділення Катеринославського університету, згодом перевівся на правний, але через матеріальну скруту змушений був залишити навчання. У 1919-1920 рр. працював у відділі народної освіти секретарем секції художньої пропаганди і, водночас, викладав фізику в школі, вчителював у місті Павлоград.

Писати Підмогильний почав ще в учнівські роки, друкував свої оповідання в шкільному часописі. Але першим літературним його дебютом стали оповідання "Гайдамака" і "Ваня", що вийшли друком у літературно-педагогічному збірнику "Січ" (1919 р.).

На початку 1920-го на сторінках газети "Боротьба" з'явились новели "Перед наступом" та "Повстанці". Того ж року в Катеринославі вийшла книга молодого автора "Твори. Том І".