«Миротворці»

* * * *

Юрію Володарському

Тисне на мене tesla, тоскно мені в раю,

крісло моє воскресло, я перед ним стою.

слухаю та не бачу, вірую знов і знов —

в мову свою собачу серед телячих мов.

Рис полюбляє риску, наголос — локшину,

гойдає, як колиску, вітер мою труну,

мusk відкидає маску, і затікає кров

в мову мою, як в пастку, серед телячих мов.

Рима — коханка Рима, там, де горить Дніпро,

радісний присмак диму, не переймайся, бро:

плине по хвилях кача, воля — понад усе.

мова моя собача вас від вовків спасе.

* * * *

Пам’ятай, як тане сніг та останній дзвін трамваю,

пахне м’ятою доріг, я тебе не пам’ятаю,

де зім’ятий мій бузок, де мій Крим без курултаю,

тане білий, мов танок, я тебе не пам’ятаю.

Мироточить сніг війни, мертвий сніг Бахчисараю,

кавуни лежать в труні, я тебе не пам’ятаю,

де акація цвіте — їй підспівує Джамала,

депортація — не те, іншого, на жаль, замало.

Спи, кохана крижана, переходить ніч на чвари,

де обличчя схоже на медіатор для гітари,

сходить місяць, наче я — чорний маятник хитаю,

ти — поразка нічия, я тебе не пам’ятаю.