«Надто крихка реальність, надто серце вразливе…»

Мілена Макарова

*   *   *

 

Cum tacent clamant —

Кричать мовчанням (лат.)

 

Шалієм від безсилля німоти,

Тертя півмертвих слів, яких не скажем,

І на губах – о, як права латинь! –

Несамовитість запеклася вражень.

 

Що значить «обернутися на слух»,

Щоб кожний звук врізався, як осколок,

Коли тобі не підкорився дух

Глагола й шлях блука по колу?

 

Де той вогонь, що має відпалать,

Що полум’ям спасе, зігріє, зцілить?..

Та лиш сторінки біла сніжна гладь

Прониже холодами душу й тіло.

 

* * *

                                  Cum tacent clamant —

                                     Кричат молчанием (лат.)

 

 

 И бешенство от чувства немоты,

 И редких слов безжизненное тренье,

 И на губах — о как права латынь! —

 Запекшаяся яркость впечатлений.

 

 Что это значит «превратиться в слух»,

 Чтоб каждый звук впивался, как осколок,

 Когда невыразимо черств и сух

 Глагол и путь его так долог?

 

 Где тот огонь, что должен отпылать,

 Спасти, согреть или целебно выжечь?..

 Но только снежная страницы гладь

 Нездешним холодом тебя пронижет.

 

 

*   *   *

 

В мире бегущих линий…

Н. Гумилев

 

Час настає, і капітаном Немо

Тихо занурююсь в цю кришталеву зиму,

І на Свою Глибину виходжу незримо –

Слухати скрипки підводні, перебирати фонеми,

 

Мов пливучи на льодяній субмарині.

Тисяча льє під льодом – це вам не жарти, мем!

Так утікають від світу біжучих ліній

В власний, навіть нехай недосконалий Едем.

 

Бути – або здаватись? Жити легко й красиво?

Глянцевих манекенів не полічити в вітрині.

Надто крихка реальність, надто серце вразливе…

Все-таки краще пливти на льодяній субмарині.

 

* * *

                                       

                      В мире бегущих линий…

                                                                           Н. Гумилев

 

 Время пришло, и капитаном Немо

 Я погружаюсь в эту хрустальную зиму,

 И на Свою Глубину выхожу незримо –

 Слушать подводные скрипки, перебирать фонемы,

 

Будто плывя на ледяной субмарине.

Тысяча лье подо льдом – это не шутка, мэм!

Так убегают от мира бегущих линий

В собственный, пусть несовершенный, Эдем.

 

Быть или казаться? Жить с легкостью мнимой.

Глянцевых манекенов не сосчитать в витрине.

Слишком хрупка реальность, слишком сердце ранимо…

Нет, лучше все-таки плыть на ледяной субмарине.

                 

 

Страницы

Выпуск №1 2016 (7)