«Ні оселі й кутка», переклади з Бориса Херсонського

* * *

Сюжети різдвяні – постійні. Та інша справа – пейзаж.

Північний він чи південний, сільський чи може міський.

В нагоді художнику стане залучений ще персонаж:

ось хмиз несе селянин, а тут – пильний на чатах страж,

замовник-єпископ коло печери, там натовп людський

втішається і дивується – з чого ж ажіотаж?

А ось і сані несуться – степ снігом цілком замело,

затягує журливу візник-борода (трохи змерз),

а ось і солдати з багнетами, скерованими в чоло,

там інше (дитя ма’ гойдає) – на час аби тихо було.

Тут – віз: до ешафоту жертву везе живодер.

Ось зеків конвой веде – шаг в сторону – …ні за що!

На крок від Різдва у бік – і скільки світських ідей!

Торгівля, навіть собою, а ще і війна, і розбій.

Ось галстуки піонерські – на шиях радянських дітей.

Трудяга ось йде до свободи, звісно, через запій.

Ось грішник іде до Спасіння по стежці надто вузькій,

відомо ж бо: до Спасіння немає широких дверей!

На крок ще у бік – долю бачиш такою, якою була,

яка нині є й завтра буде – природа людей не нова.

Та крок до Різдва – і бачиш одне ж: віслюка і вола,

над яслами хмарку заледве ангельського тепла,

в яслах Слово Господнє, і що нам людські всі слова?

І Зірка – у небі, що всіх нас кудись привела.

 

* * *

Сюжет Рождества постоянен. Иное дело — пейзаж.

Северный или южный, сельский ли, городской.

Поможет делу художника дополнительный персонаж:

крестьянин с вязанкой хвороста, или бдительный страж,

заказчик-епископ у пещеры в толпе людской,

ликующей и дивящейся — что за ажиотаж?

А вот и сани едут мимо по снежной степи,

унылую песню поет, замерзая, ямщик-бородач,

а вот и солдаты штыками вперед идут в цепи,

а вот и другого младенца баюкает мама — спи!

А вот к эшафоту в телеге жертву везет палач.

Вот зеков конвой ведет — шаг в сторону не ступи.

Шаг в сторону от Рождества — и сколько мирских затей!

Война и разбой, торговля, в том числе и собой.

Вот пионерские галстуки на шеях советских детей.

Вот рабочий идет к свободе через запой,

Вот грешник идет к Спасению узкой тропой,

поскольку к Спасению нет широких путей.

Шаг в сторону — видишь жизнь такой, какою была,

какая есть и будет — природа людей такова.

Но шаг к Рождеству — и видишь все то же — осла и вола,

над яслями облачко ангельского тепла,

в яслях Слово Господне, и что нам людские слова?

И в небе Звезда, что всех нас куда-то звала.