«ПАЛІНДРОскоші СВІЖІ»

Знавці стверджують: принаймні у Європі ще не було такого від часів початку писемності, щоб виходила книжка одного автора, кожен рядок якої на сотні сторінок читається однаково з обох боків. У нас така тепер з’явиться — «ЛЕВ І РЕВ — VERY WELL!» (видавництво «Український пріоритет»). Вона — для справжніх гурманів, які небайдужі до озонистих протягів паліндромів, розширення кордонів мови, поетового вміння відчувати м’язи й суглоби слова та передавати глибокий образний зміст.

Тут вільно й історично дихає не цар-град, а «дар-град» Київ, є своя «Пісня над піснями», є «віки Рюриків», «вік вовків» і «віщодар радощів», а потужна афористичність (особливо в однорядкових паліндромах) інкрустована тонким гумором. І є чуттєвий нонконформізм урбаністичного поета, котрий, до речі, поповнив літературу власними жанрами (це: роман-паліндром, поеми-кліпи, стасворди).

Мабуть, найбільше б радів цій книжці батько наших паліндромістів Іван Величковський (близько 1651-1701). Ці «ПАЛІНДРоскоші», які часто приходять поетові у сни, настільки позбавлені штучності, що дехто сприймає їх як звичний силабо-тонічний вірш чи верлібр. Невипадково видатний одесит, мовознавець і поет-звитяжець Олекса Різників після уважного читання рукопису зазначив: «Ці паліндроми примушують думати, іноді розгадувати зашифроване в них, дочитуватися до глибин. Книга ця робить читача мудрішим, вона піде, звичайно ж, у віки».

 

ДАР-ГРАД

Київські гори майже біблійні…

Гора Хорив є і там, і у нас,

а кий (посох) обертався на щека (змія)

у Старому ще Заповіті. І вібрує історія,

і пульсує тут, як прикидане джерело…

 

Місто… От сім

вітру гуртів,

вібро-горбів

от сім!.. Наше шан-Місто.

І світу путі всі…

І суржики ж Русі…

От Сіті — тісто.

 

…Віра з боку кобзарів

(яра з боку Кобзаря!) —

віщодар радощів:

яро зоря Яр* озоря.

 

І цур руці, цур руці

хижих, ото, хижих.

І сурмам Русі, сурмам Русі

слави вальс:

дар-град

вижив.

 

*Йдеться про Хрещатицький Яр, теперішній Хрещатик.

 

***

Сачком мок час…

О, ти — сито,

саче-час:

щє і сор просієш.

 

***

Ти ж є! І музика таки зуміє жить!

 

МОЛОДО — ПОДОЛОМ…

Молом

мило-голим —

молодо — Подолом,

молодо — Подолом

я і… долі лодія…

Молодо — долом

я іду — судія:

чолова наволоч

 (і мертва) — в тремі!..

 

 

ВІКИ РЮРИКІВ

Миколі Хомичу

Віки Рюриків —

віків і віків!..

 

І нині, і нині

вік вовків, вік вовків,

і… не всі — свині!

 

***

Є у дара спів — і… пса радує.

 

***

От сан: на сто

віків

раз, бо… Кобзар!

 

НІЧ-ЕЛЛАДА-ДАЛЕЧІНЬ

                            Автору «Денників» П. Сороці

Кине дощ у щоденник —

кине день, не денник.

А висушить тишу сива

ніч-Еллада-далечінь…

нічче-Лада-далечінь,

нічче-леле — лелечінь.

 

А ви ні: лінива…

 

***

А літати?.. — та: тіла!..

А Ладу ж удала.

 

***

Я і міс — сім… і я…

Я й місіс — сім’я.

 

***

— Волі вам, Авілов?

— Волі нам, Манілов!