Вірші

Ти!

Справа в тому

…написати свою промову
«Один в каное»

Справа в тому
Я бігаю з місця на місце
Постійно із місця на місце
Та помічаю усе частіше
Це має відтінок
Дурного тону
Справа в тому
Так швидко приходить втома
Що хочеться різко додому
Та в мене не мій дім удома
Хоч скрізь почуваю себе
Як удома
Справа не в тому
Бо хочеться просто присісти
А треба — із місця на місце
А хочеться — з міста на місяць
Чи навіть на декілька місяців
З дому бо втома
І справа і зліва
Втома та
Справа не в тому
Що хочеться в затишку вдома
Написати про себе промову
Не всі мої вірші про світло
Є кілька про правду і змову
Посмішку теплу й зимову
Справа не в тому
Не в тому
Не в тому
Та може усе ж складеться
І якось за покликом серця
Допишу цю промову
З якої колись буде пісня
А раптом я трохи не встигну
Бо бігаю з місця на місце
Напишіть епілог про мене
Колективно
Відверто

Опісля

Цей демон не мій

Цей демон не мій,
Не мною створений,
Не мені призначений.
Я можу чути його,
Відчувати його —
Не можу бачити.
Та все ж дякую,
Що нагадує:
Минуле не стерти.
І я справді сам
Із собою сам
Довго
Не був відвертим

***

Світ вибухає в зелені, нас до краси привчає.
Я — у кав’ярні в місті. небо довкола гримає.
Чую його мелодії, гріюсь горнятком чаю.
Квітень завжди поетів щедро частує римами.
Дякую Богу за радість. Спокій знаходжу в віршах.
Бачу закохану пару, приручену одне одним.
Вона декламує класиків. А він їй: «Своє — боїшся?».
І від його баритону якось стає прохолодно.
Я відсуваю кухлик, дивлюся на юну пару...
Хмари женуть галопом, громом згори погрожують...
Дівчина тихо каже: «В мене немає дару!
І так, як напишуть інші, ніколи писати не зможу я».
Дихаю цвітом вишні... На серці стає тепліше.
Бачу, летить до мене дівчинка ця щодуху:
«Чи можна узяти автограф? Ніхто так, як ви не пише».
І я їй пишу у книжці: «Твори! А його не слухай!»

За мотивами вірша Олександри Малаш
«Хтось власних дітей голубить...»