«Я загубив свій капелюх...»

я загубив свій капелюх

я загубив свій капелюх
той капелюх якого не мав
серце під ним – його форма лопух
ловить трамвай прилипає до скла

і я стою тепер наче гриб
його лисиця не їсть і лось
а йде по лісу якийсь тип
і відбиває шапку в осінь

що ж слухай рейку і кров тримай
лист лопуховий над лосем несеться
і лисицею
кровавий трамвай
капелюх відтинає від
форми серця

діди з вулиці садової

отаке: на вулиці садовій проживає двадцять сім дідів
є ще двадцять восьмий – дід григорій але він до списку не хотів

дід іван на турніку вже зрана – може сорок сім за один раз
дід іван сусід спортсмена-йвана ремонтує зятеві камаз
дід левко вже не сидить за вбивство – бо амністували із тюрми
дід сергій кричить на бабу христю щоб вона не гупала дверми
дід олег стругає внуку шаблю – витирає піт густий з брови
дід андрій рахує вголос краплі – дід андрій: спасибі що живий
дід микола з ранку і до ночі слухає радєйко і сопе
дід юрко згадав поїздку в сочі в сімдесят четвертому – в купе! 
дід тарас завів нову любаску – пишногруду ясочку гнучку
дід мишко сміється із тараса – пасія молодша за дочку 
дід марко жаліється на серце дід прокіп не зве себе старим
дід артур досипав в зупу перцю дід василь триндить про газ і крим
дід михайло спить а дід володя тягне з гаража михайла лом
щоб залізо здати діду боді – той скуповує металолом
дід павло ян лев матвій гаврило ще петро петро – петро ще раз 
у лікарні: вчора перепили – вчора ж павла вчора ж день петра
дід онуфрій вбив стару вівчарку – захворіла мучилась – стара 
дід дмитро не доживе до ранку сам не ходить навіть до відра
марить – скло розбив – зятьок дмитровий
йде міняти шибку від вікна 
лиш дмитро живе не на садовій – там уже початок сірчана

гарні дерева

коли померла віслава шимборська
мій сусід через паркан 
почав виходити в сад і казати:
дерева дерева які ви всі гарні – такі гарні 
що неможливо вибрати на котрім із вас вішатися

він звісно не знав хто така шимборська
а якби я йому сказав це ім’я 
він би старий точно перепитав: 
хто-хто – наталя цімборська?

та вішайся вже нарешті!