«Збігає час, як молоко на плитці...»

СПОГАД  МІСЬКИХ САДІВ

                     После дождичка небеса просторны,

                     голубей вода, зеленее медь.

                     В городском саду – флейты да валторны.

                     Капельмейстеру хочется взлететь.

                     Ах, как помнятся прежние оркестры,

                    не военные, а из мирных лет!

                    Расплескалася в улочках окрестных

                    Та мелодия... А  поющих нет.

                                                      Булат Окуджава

Не лише у щоки чи то у вічі

у жаскім саду мене цілувала,

густо червоніючи, пишна вишня...

І, у трави падаючи, палала.

Підставляла й яблуня литі груди –

яблука жіноцтва з тугої туги –

у саду сусіднім. Там потім грудень

шлявся перекупником недолугим.

...А влетять хрущі із часів Тараса –

вийде в сад, де й та була, й та бу-ла,

знов дівчисько-вишня – Таbula rasa.

Ще й табу не знає, бо ж  Таbula...

Ніби витвір спільний з тією вишнею,

що колись із саду до мене вийшла.