«Збігає час, як молоко на плитці...»

ТРИ ЩАСТЯ ХРЕЩАТИКА

БЮВЕТИ Й ПОЕТИ

Тут, на Печерську (вулиця Московська!),

біля бювету – відставні чекісти,

міністри  сходяться і люд цековський –

ідуть по воду спогадів  іскристих.

Поети менш важливі, ніж бювети, –

після Чорнобиля, принаймні в Києві.

І чи напоять вже когось поети?

Джерельного між них ще спробуй,  вияви.

Бо й заглибинне слово найсправжнішого

завалено-замулено до витоків –

і Плужника, і Стуса, й спрагу іншого

придавлено під галасом політиків.

Та перш ніж час усіх попідмітає –

і підмітайла, й навіть кагебіста,

хай кожен при бюветі пам’ятає,

що лиш поети не залишать Міста.

                                                *  *  *

                                                                        Н. Л.

 Збігає час – як молоко на плитці,

прудкіше, аніж плавиться свіча:

все менше білого. І світлого на лицях.

А ти все та ж – палке моє дівча.

Збігає час – як молоко збігає,

та перш ніж він до крапельки збіжить

і нас, як листя стомлене, зібгає,

є час каштанів-свіч – кохать і жить.