Оповідання

Він узяв Черепаху і обережно увійшов у воду.

- А тепер, Черепашко, нічого не бійся, – Жираф повільно опустив її.

Опинившись у воді,Черепаха злякалася не на жарт, але згадала, що говорив їй Жираф. Вона зробила декілька рухів спочатку передніми лапками, потім задніми, і, на свій подив, попливла. Після перших уроків плавання втомлена, але щаслива Черепашка лежала разом із Жирафом на березі річки.

- У мене вийшло, Жирафе, я вмію плавати! – вигукнула Черепаха.

- Звісно, Черепашко все завжди вийде, якщо дуже захочеться, – лагідно посміхнувся Жираф і простягнув Черепашці її улюблену парасольку.

                                     ЯК ПРИНЦЕСА ВИЛІКУВАЛА СОНЕЧКО

Маленькій принцесі Русі дуже подобалося спостерігати за хмаринами, що перетворювалися на квіти або на дивних звірів, ставали схожими на повітряні палаци або на швидкісні кораблі. Це було найулюбленіше її зайняття.

Але сьогодні вона не побачила на небі ні хмар, ні Сонечка! Небо було темним, немов замальовано сірою фарбою. Накрапав дрібний дощик, і навколо було похмуро і сумно.

- Що сталося із Сонечком, куди воно сховалося? – запитала дівчинка. 

– Сонечко не може сьогодні гуляти, – відповіла білоголова Ромашка і  похилила яскраво-жовтий капелюшок.

- Воно захворіло, – почула дівчинка сумний голосок Фіалки.

- Так-так! – погодилися із Фіалкою Дзвіночки.

- А що ж робити? – запитала принцеса у Ромашки.

- Потрібно вилікувати Сонечко, - відповіла квітка.

- А як це зробити? – поцікавилася Руся.

- Сонечку потрібен мед! – загули бджілки і простягли баночку з золотистою бляшаною кришечкою.

- Але Сонечко високо, а я маленька, – розгубилася Руся, тримаючи дарунок бджілок.

Ромашка простягла свої смарагдові листочки, і не встигла дівчинка озирнутися, як опинилася на білосніжній пухнастій хмаринці.

- Що з тобою трапилося? – запитала дівчинка, побачивши бліде Сонечко. Воно  лежало у ліжечку, вкрите пухнастим білим простирадлом.

- Мене вчора Хмаринка і Дощик пригостили морозивом, потім ми весело стрибали по калюжах, а сьогодні ось зовсім не можу встати. Переживаю, як там мої квіточки і тваринки без мене, – застудженим голосом прохрипіло Сонечко.

- Я тобі допоможу. Їж медок, це для тебе назбирали бджілки. Одужуй! – сказала принцеса.

Усю ніч маленька принцеса доглядала за хворим Сонечком. А за кілька хвилин до світанку Сонечко прокинулося і запропонувало:

- Може, ти мені допоможеш обігріти квіточки і травинки? Вони змерзнуть, бідолашні.

- Але я не вмію цього робити! – відказала принцеса.

- Я навчу тебе, – заспокоїло дівчинку Сонечко. – Ось візьми кошик, а я покладу туди свої промінчики. Щойно небо посвітлішає, сідай на хмарку і кидай промінчики на квіточки, листочки, звірів та комах. Усміхайся всім, адже усмішка – це теж промінчик сонця! Подаруй чудовий настрій і дорослим, і дитинятам!

Принцеса погодилась.

- А тепер йди, Русю! Новий день чекає на тебе.

Сидячи на повітряній хмаринці, принцеса кидала золотисті промінчики, і вони, немов парасольки кульбаб, летіли на землю, зігріваючи своїм теплом все навколо…

А наступного дня Сонечко одужало і займалося своєю звичайною роботою, а Руся раділа його появі.