«Крізь непрозірний час…»

Ще й важке від споминів колосся

Виростало тихо з-під копит.

Саме тут усім нам довелося

Щожиття приходити на світ.

Незглибимий незворушний спокій.

Люте сонце. Яросна пітьма.

Ти люби ці простори жорстокі,

Що без них нам продиху нема.

Курган Вишнева могила під Гюнівкою,

03.06.1976