Вірші

* * *

Рожевим падолистом в очі неба

рожевий сніг як попіл уві сні

нам треба нас а може і не треба

згадай як в часі ти без слів бринів

 

рожево стелить сніг у хмарі ночі

рожевий попіл в світанковій млі

ти сам собі не вірячи наврочив

рожевим смутком застелив поріг

 

а яблуня як світло і рожева

а кінь із яблук очі стелить вдень

заквітне сонях світло й яблунево

і нам під ноги лишить свій поріг

 

в порозі сонця не знайдеш до скочу

в дорозі коню не розплетеш час

і молишся метеликам до ночі

і просиш не за всіх і не за нас

 

я лелі розповім тобі про казку

я срібним дзвоном розпорошу час

як вчасно може і до сну невчасно

а день – це нескінченний ловелас.

 

* * *

Прозорий усміх дзвоном стелить очі

прозорий день як час для всіх вітрів

я знаю я на каві не наврочу

тобі я подарую що зумів

 

а їжачків турботлива низинка

обплутує як сонця аметист

я випита й заплакана хмаринка

я кочуся й напроочуюю вниз

 

я сірий кінь в веснянім блуді ночі

я сірий день руками розведу

а в пні очі теплі і наврочі

прозорим світлом котяться в імлу

 

рожевий кінь ти де тебе шукаю

тебе чекаю плачу і зову

сама не знаю вітром привітаю

і світла променів не золоту трубу

 

дзвени втікай це ніч не передчасна

прозорий день ти усміхнись мені

і розцвітуть піони не завчасно

я ночі не досхочу натягну.

 

* * *

асфальтовим стіканням до світання

ти слухаєш у ночі шум машин

як моря не до берега вітання

ти будеш з ним ти будеш з ним

 

я буду з ним я знаю та ніколи

я не повірю в цей облудний час

У часі променя леління до окола

до ока світло світлий ловелас

 

тобі не вірю шум машин шумить сильніше

до броду входу не знайшов я хочу час

щоб рухався терпкіше

Щоб народився він і в день пішов цей час

 

такий тугий і круговертий

ця ніч така розвіяна в імлі

я хочу будь з тобою не відверта

тобі в мені а не тебе в собі

 

стікає ніч асфальтовим шуминням

ховає усміх в посмішці Золя

я золотого листя шумовинням

я втрачена і знайдена вода.