«Адмірали мого міста», диптих

Назарчик замовк, а бабуся продовжила:

— Звісно, можна зрозуміти тугу великого капітана за своїми бойовими друзями, адже кожне судно він мав за власного друга. Це може зрозуміти тільки справжній моряк. Так ось, іноді у величні дати стародавніх боїв або у ті дні, коли кораблі рушили у бойовий похід, їхні привиди з’являються на Дніпрі, або на Чорнім морі, або на Середземнім. Побачити їх — на щастя і на добро. Ваш дідусь розповідав мені, що, коли був малим, бачив на Дніпрі величний корабель «СВ. ПАВЕЛЪ», але його прикрашала фігура золотого лева. Десь за тиждень повернувся з війни його татко, який був механіком на міноносці. Після цього і дідусь вирішив зробитися моряком.

— А я на носі корабля побачила фігуру людини, — прошепотіла Віка.

- Не на носі, а під бушпритом на княвдигеді! І не людини, а святого Павла, — презирливо поправив сестру Назар (тут він міг би спіймати на собі захопливий погляд Світлани, але…). — Я прочитав, що фігура святого Павла прикрашала останній корабель Ушакова, а на попередніх був лев.

— А що, бувають тепер і дівчата капітанами… — мрійливо промовила Віка, звертаючись до Світланки.

Побачивши, як витягнулося обличчя Назара, дівчата і бабуся розсміялися.

Ось так! Знаючи історію і пам’ятаючи, що наш Херсон — дуже цікаве місто, ви ніколи не злякаєтесь, якщо побачите на Дніпрі привид старовинного корабля: це ж на щастя!

Джерело інформації: А. Скороход, "Херсон: вчера и сегодня", 2008.