«Ніч на Івана Купала, або Попелюшка на метлі», оповідання

— Він танцює зі мною! ­—  вирвалося в рудої чаклунки.

Їх погляди зустрілися у мовчазній дуелі.

— Ах, моя прекрасна мадемуазель! Я вас всюди шукаю! Пардон, але ви обіцяли наступний танок мені, — пролунало за спиною Аїни.

Габріель, як завжди, вчасно.

— Скоріше, скоріше, серце моє! Зараз музики грати розпочнуть! — демонстрував нетерплячість Габріель, хоча Аліна так і норовила вирватися.

Тайлер і Зоряна танцювали, танцювали, і могли б танцювати до самого ранку, але наступав час пошуків квітки папороті.

— Чи можу я бути вашим супутиком? —  запитав він Зоряну.

— На жаль, ми обидва знаємо, що кожен має знайти свою квітку, без допомоги сторонніх, —  відповіла юна відьма й піднялася в повітря.

У темному лісі було лячно і моторошно. Ага, ось і завітний кущ папороті. Вона одразу торкнулася куща обома долонями, що означало, що квітка належить їй. Наближалася північ. Зоряна пам’ятала розповіді бабусі про те, що «ця трава – найсильніша над скарбами, цар над квітами. Якщо десь заховано скарб, цей чарівний цвіт застигне над ним, мов зірка, а потім впаде на землю».

Із середини заростей з’явилася брунька, що світилася яскравим світлом, з неї з тріскотом вилітали маленькі золотисті блискавки. Рівно опівночі брунька з хрускотом розірвалася, і перед Зоряною розкрилася вогняна квітка, така яскрава, що на неї неможливо було дивитися. Від неї в різні сторони розходилися хвилі золотого та червоного полум’я.

Раптом щось зашурхотіло, і на землю опустилася чорна тінь. Зоряна намагалася розгледіти силует. Нарешті фігура підійшла так, що відблиски від квітки освітили її.

— Не підходь, інакше мені доведеться вбити тебе, —  спокійно сказала Аїна, навіть не дивлячись в бік Зоряни.

З повітря з’явилися міцні мотузки, що обплутали Зоряну.

— Навіщо ти це робиш? Ти ж знаєш, що за законом ця квітка моя! У тебе все одно нічого не вийде! — намагалася напоумити її Зоряна.

Та вже було пізно. Мокшетійська чаклунка простягнула руку до квітки і в наступну секунду була вражена величезним зарядом струму. Мотузки зникли, і Зоряна впала на землю. В останню мить вона встигла зірвати квітку.

— Як ти себе почуваєш? Ти взагалі з глузду з’їхала? —  кинулася Зоряна до Аїни, яка сиділа не землі і мовчки дивилася на неї. — Ти могла померти! За відьомським законом, я перша знайшла цю квітку, я поставила на ній мітку, вона моя! Тобі пощастило, що тебе не вбило прокляттям! —  кричала Зоряна, охоплена панікою.

— Краще б вбило. Мені більше нема сенсу жити.

— Через квітку папороті? Через скарби і гроші, які вона може знайти?

— Ти думаєш, я стала б ризикувати життям через гроші? —  закричала Аїна. — Та я б віддала усі скарби Всесвіту, тільки б врятувати брата!

—  Розказуй!

—  Коли мій брат Танаїд був ще дитиною, він потрапив у полон до фавнів-чорнокнижників. Вони хотіли зняти закляття, яке утримувало їх в лісі, і для цього потрібна була кров чистокровного чаклуна. Наш батько разом із королівською армією завадив їм і врятував сина. Але перед смертю старий фавн, сторож Книги Зла, прокляв брата і сказав: «Як виповниться Танаїду двадцять років, паде на нього прокляття в сто разів страшніше, ніж прокляття царя Мідаса: усе, чого торкнеться Танаїд, розсипатиметься на порох». Мало хто знає, що квітка папороті не тільки вміє шукати скарби, а і може виконати одне бажання власника. —  Аїна підняла свої очі на Зоряну.­— Ось для чого мені потрібна квітка.

Вражена Зоряна оніміло стояла і не знала, як учинити. Їй самій була потрібна квітка, але…

—  Що треба робити, щоб зняти закляття?

Аїна здивовано підняла брови і приголомшено запитала: