«...Сьогодні тільки ми...»

НЕ ПИШИ МЕНІ

Не пиши мені – все забудеться,

Все згорить у безжальнім вогні.

Засіріють розбарвлені вулиці,

І погаснуть розпалені дні.

Не пиши мені – лист загубиться,

Я не буду читати до дір,

Не розпалять мене і губи ці,

Що ставрують червоним папір.

Не чекай мене – я примарою

Загубився в минулій імлі.

Тільки спогад про мене маревом

То горів, то безжалісно млів.

Не пиши мені давнє датами,

Серце – в’язень колишніх вистав.

Не пиши мені... я ридатиму

З кожним випитим словом листа...

ПОСЛАНІЯ

Риплять важкою слово-тонною

В чернетку складені слівця,

А я цілую, дурень, скронею

Ледь гострий кінчик олівця.

А я пишу тобі «посланія»,

Графітом писані листи,

Порожні рими

                ллють

                надіями

В робочий стан мене ввести.

З’їдають серце рими зношені

І витанцьовують англез,

Тобі дійдуть мої «посланія» –

Німі,

                порожні,

                               без адрес...