«...Сьогодні тільки ми...»

***

Пітьма світів –

Сьогодні тільки ми.

Ти – мої музи.

Я – твої поети.

І серед всесвітів,

Холодних і німих,

Немає жодної знайомої планети.

 

Сьогодні ти моя,

І всесвіт – мій.

Сьогодні я тобі,

а не для когось!

І так підступно

змовились світи

Співати,

Звабивши на шепіт голос.

 

Сьогодні тільки нам

зорять святі.

Боронь планетам нашим

збавить лету.

Сьогодні тільки ми –

нема світів!

 

Ти – мої музи,

Я – твої поети.

 

ДІАЛОГ

Я подивлюсь тобі у вічі,

Ми розпочнемо діалог.

І, щоб знесилити мій відчай,

Мені тебе малює Бог:

 

Тонка душа – сполука ліній,

Сполука вільностей, думок.

І я завис на волосіні,

На зло усім пустелям змок.

 

Я подивлюсь тобі у вічі,

Заплаче зеленню весна.

А на душі завіє січень,

Завіє холодом? Хто зна?

 

І я тут, поруч із тобою,

В один сезон розквіт, засох,

І мов осліплений весною,

Мені тебе дарує Бог...

 

 

ANTE MORTEM

Вчепилась за небо сусідня вершина,

Сховалась земля від людей.

Всі сумніви знітила ніч горобина,

Буря

остання

іде...

 

Тихо... не видно ні болю, ні смерті,

Притих перед бурею ґвалт.

До раю рабам усі двері відперті,

Кров’ю

палає

асфальт.

               

Синій вогонь рубіконами сушить,

Тліють знамена вночі.

Жовтим, блакитним окроплені душі,

Чорним,

червоним –

мечі...

 

Дикий вогонь до кісток пробирає,

Ніколи ще так не горів,

Іде та секунда, коли і до раю,

Впустять,

нарешті,

рабів...