07 апреля 2025 год
понедельник
понедельник
«Те, що відкриває безодню», рецензія на книгу Ганни Костенко «Те, що позбавляє сну»
У бажанні перевернути усе уверх ногами, пізнати те, що може відкритися тільки одному внутрішньому зору, можна шукати екзистенційну відчуженість Беккета, трагічну безвихідь Ездри Павнда, гірку іронію і абсурдність Єжена Юнеско. Не випадково у книзі зринають імена футуриста Маяковського, Ван Гога, Босха, Малевича, Анрі Матісса, а окремі розділи мають назви «Крик» і «Чорний квадрат». Але відштовхуючись від своїх великих попередників, молода літераторка нікого не наслідує і не повторює, вона наскрізь самобутня і стиль у неї виражено індивідуальний.
Більшість сторінок цієї книжки вражають глибиною авторської фантазії, фантасмагоричністю і разом з тим широтою філософських узагальнень. Вони відкривають інший світ і нові можливості модерного письма. Для невтаємниченого читача така проза абсурдна, нонсенсна і алогічна, він не підготовлений її зрозуміти, але для того, хто відчув, що реалізм вичерпав свої потенції, вона стає джерелом невичерпної естетичної насолоди і цікавих творчих відкриттів та знахідок.
А ще ця проза міфологічна і абстрактна, розрахована на тих, хто вміє відчувати не лише зовнішню красу, а й внутрішній, прихований від звичного зору чар, вона оповита магією таємничості, яка одночасно вабить, насторожує і застерігає.
Хоча письменниця зорієнтована на неістинність, нереальність, вона якимось дивним чином відкриває нові грані реального. Цей абстрактний і абсурдний світ створений як антитеза реалізму, хоча виводить своє коріння з реальності (справжнє таки має пробитися крізь нашарування видив, видінь та звихів), але це також своєрідна химерна реальність, пізнана з несподіваних і, можливо, неіснуючих вимірів.
Варто лише додати, що книга стала книгою року в жанрі психологічної прози, а також отримала престижну премію НСПУ «Благовіст».