«Як Мишко «мертву голову» переміг», оповідання

Раптом щось пронеслося в голові бджілки і наче полуда впала з її очей! Це не матка, це зовсім не їхня королева, це — звичайний злодій, що заслуговує на покарання! Бджілка задзижчала голосніше й загрозливо виставила своє жало. Стривожившись, метелик утратив можливість виділяти запах бджолиної королеви, й інші охоронці теж побачили, кого вони оце впустили. Без жодних вагань вартові спільно накинулися на грабіжника. Бджоли падали мертвими, але на їхнє місце ставали інші…

Ось і все. Майї доручили виконати останню місію — викинути нахабного грабіжника з дружньої домівки. Бджілка з останніх сил підтягла важкого злодюгу до краю будиночка, не втрималася і… полетіла разом із ним додолу.

Мишко прокинувся від гуркоту та з подивом роззирнувся. Він помацав себе — ані крилець, ані жала. Та й меблі були відповідними до його зросту. Хлопець зрозумів, що це він гепнувся уві сні зі стільця. Але чому він не в ліжку?

— Полювання!

Як же він міг заснути? Сьогодні ж вони з татом мали полювати на нічного метелика — того злодюжку, що краде мед у бджіл на їхній пасіці!

Хлопець перевів погляд на підлогу. Під стільцем лежав нічний метелик «Мертва голова». Крила в нього аж лисніли від меду. Хлопець відразу згадав усі свої пригоди. Тепер він зрозумів, як втрапляв метелик у бджолиний будиночок. Тато має про це знати, адже він ніяк не міг второпати, чому охоронці пропускають ворога!

— Доброго ранку, соню-фасоню! Ти все проспав!

— А ось і ні! Я був робочою бджолою та прожив усе її життя. У вулику дуже цікаво! Але я бачив там і млявих бджілок. А вони також, як і люди, хворіють?

— На жаль, так. Але я їх досить успішно лікую.

— Як ветеринар! — підхопив Мишко.

— А мед, прополіс та перга допомагають лікувати людські хвороби.

— І тоді ти стаєш трішки лікарем для людей!

— Так, синку. А на минулому тижні я підписав дуже вигідну угоду про постачання меду з нашої пасіки до самої Франції!

— Ого! І ти став справжнісіньким бізнесменом! — не стримав захоплення Мишко.

— То що, цікава в мене робота? — хитро зблиснув очима тато, ховаючи посмішку у вусах.

— Дуже! А можна мені своїх друзів до пасіки привести? Хай позаздрять — ніхто з них не має тата з такою цікавою професією!

— Звісно, приводь. Може, в майбутньому ми з усім твоїм класом медовий бізнес налагодимо…

Тепер Мишко точно знає, яку професію обере, коли виросте. Звичайно ж, він стане бджолярем, як тато, бо цікавішої професії на всьому світі немає!