«Загублене й віднайдене», вірші

З Бориса Пастернака

Зимова ніч

Хурделило по всій землі,

Аж небу тоскно.

Горіла свічка на столі,

Скипала воском.

І як метелики нічні

Летять на сяйво,

Химерна хвища на вікні

Дива кресала.

Плелись мережива на склі

Округло й гостро.

Горіла свічка на столі,

Тріщала воском.

Тремтіли тіні на стіні

У світлім колі

Сплетіння рук, сплетіння ніг,

Сплетіння долі.

І черевички впали два,

І кожен стукнув,

Сльоза скотилась воскова

На білу сукню.

Зникало все в густій імлі

А поруч просто

Горіла свічка на столі,

Стріляла воском.

І протяг вогником хитав,

Й жагуча пристрасть,

Мов віддзеркалення хреста,

Святим іскрилась.

Весь лютий віхоли гули,

Але щонічно

Горіла свічка на столі,

Горіла свічка.