«Засипану листом осіннім, я стежку до себе знайшов...»

***

Чом це на серцеві

пломінь буяє?

Бо ти є.

Бо я є.

***

Я на порозі вже.

Чому мовчу?

Розв’язана лиш мною буде стрічка.

Над Вінницею ніч.

Подай свічу.

Або сама будеш для мене свічка.

***

Прийшла.

Вселилась у мені

і розбудила звіра.

«Ти хто така по імені?» –

Сказала:

«Віра.

Але мені ти не належиш,

і думати про це облиш,

ти ні від кого не залежиш,

як не залежить сніг від лиж».

Вінницький край, 2015 рік, спецвипуск «Україна в огні»