четвер
Ви є тут

Петро Сорока
Петро Іванович Сорока (нар. 6 січня 1956, с. Грицівці Збаразького району Тернопільської області) — український письменник, літературознавець, редактор, видавець. Член Національної спілки письменників України (1994), міжнародного ПЕН-клубу (2002). Кандидат філологічних наук (1994). Секретар Тернопільської обласної організації НСПУ. Закінчив Кременецьке медичне училище (1975), філологічний факультет Тернопільського педагогічного інституту (1986, нині ТНПУ).
Працював у редакціях районної газети «Колгоспне життя» (1986—1990) і газети «Гомін» (1990—1993; обидві м. Збараж). Викладач, від 2001 — доцент кафедри теорії літератури і порівняльного літературознавства ТНПУ.
Голова правління обласного літературно-просвітницького товариства «Галицько-Волинське братство». Засновник і редактор просвітницько-видавничого товариства «Пегас» (обидва від 1990), приватного видавничого підприємства «СорокА» (від 2005), співзасновник (1999) і головний редактор журналу «Сова», редактор літературно-мистецького альманаху «Курінь» (від 1992), газети «Дзвони Лемківщини» (1994—1999).
Нагороди: Літературно-мистецька міжнародна премія «Слово України» (1994), Премія «Тріумф» ім. Миколи Гоголя (2002), Літературна премія імені Володимира Сосюри (2005), Всеукраїнська літературно-мистецька премія імені Братів Богдана та Левка Лепких (2005), Міжнародна літературна премія імені Григорія Сковороди «Сад божественних пісень» (2009}, Літературна премія імені Романа Федоріва (2010), Літературно-мистецька премія імені Пантелеймона Куліша (2011), Чернігівська обласна премія імені Михайла Коцюбинського (2012), Медаль Івана Мазепи (2016).
Публикации в «Палисаднике»
- №2 2016 (8) - «Steck як боротьба за читача і людське щастя», рецензия на книгу Ксении Заставской «Steck. Мереживо життя»
- №2 2016 (8) - «Світло горної любові або дещо про малу прозу Арсенії Великої», рецензия
- №1 2016 (7) - «Те, що відкриває безодню», рецензия на книгу Анны Костенко «Те, що позбавляє сну»
- №1 2016 (7) - «Антиутопія від Елли Леус: витвір небуденної уяви, тонкої іронічності й невичерпного сарказму», рецензия на книгу Эллы Леус «Антипадение»