«Світло горної любові або дещо про малу прозу Арсенії Великої», рецензія

«Червоні шипшини.

У нас за роки державності створилась прекрасна,

соковита, пульсуюча проза.

 Скільки в ній тепла й щирості, самоіронії і глибини.

 Я вклоняюся талантам моїх друзів.

 Вони подарували мені стільки чудових годин спілкування з книгою.

 Ними я надихаюсь на майбутнє й заліковую свої рани».

Арсенія Велика

Нова книга одеситки Арсенії Великої «Жінка в лахмітті правди» незвична і особлива в тому сенсі, що скомпонована з різних за жанровим означенням творів, науковий шот-трактат, як його називає авторка, про таємниці жіночої душі мирно межує з одробинами, що нагадують щоденникові записи, а також нарисами і художніми оповіданнями. Здавалося б, така амальгама має викликати щонайменше несприйняття, бо в такому поєднанні важко простежити якусь справді вищу доцільність і логіку. Все начебто розпадається на окремі частини. Однак коли заглиблюєшся у читання, такого відчуття немає, навпаки, дуже плавно переходиш з одного твору на інший і бачиш, що всі вони об'єднані якоюсь незримою тяглістю, ніби пов'язані хисткою, як бабине літо павутинкою, і такою ж міцною, як вона. Роль цієї об'єднуючої сили виконує, на моє переконання, авторський стиль. Арсенія Велика однаково вправна у фаховому науковому дослідженні й художніх творах, її своєрідне акцентування фрази, чи, іншими словами кажучи, голос звучить незмінно самобутньо і оригінально.

Відчувається, що письменниця немало часу і сил потратила, щоб виробити цей голос, домогтися того, аби в слові просвічувалася жива душа. Це називається професійним становленням. «Жінка в лахмітті правди» засвідчує також високе становлення душі – другу неодмінну складову успішного письма.

Стиль – це лінза, через яку переломлюється світло світу. Відточування стилю – це шліфування лінзи. Найголовніше тут – залишатися собою.

В чому самобутність стилю А. Великої?

В тому, що зуміла гармонійно поєднати науковість, сказати б, академічність письма з художньою образністю. Поєднання складне і ризиковане. Таке до снаги одиницям. Більшість авторів пишуть або сухо, перенасичуючи тексти науковими термінами і мудрими цитатами, або впадають у так звану літературщину, надмірну квітчастість. А. Велика щасливо уникає цих двох крайнощів, як підступних Сцілли і Харибди.

Центральний у цій книзі трактат «Жінка в лахмітті правди», в якому, за власним зізнанням авторки, зафіксовано спробу «розібратися, як існують такі різні, несхожі Чоловік і Жінка, а також намагання «охопити неохопне, скомпонувати його у взаємопов’язані лабільні сутності, зробити їх по можливості зрозумілими». Насправді – це надзавдання навіть для письменниці-науковця, бо на цій темі  поламали пера і не такі мастодонти «чистої науки» і досі схрещуються полемічні списи літераторів. Однак А. Велика зуміла багато що прояснити, узагальнити у складних і вічно мінливих стосунках «Вона і Він», зазирнути у дитинство Жінки, отроцтво і юність, відтворити її фізіологію, заглибитись в емоційну сферу, «розкласти на складові біохімію кохання», а також зрозуміти природу душевних травм, пояснити як, співіснують Жінка сексуальна і Жінка соціальна, хто така сільська Жінка і її подруга городянка, як впливають на особистість такі категорії, як технології, мистецтво, життєві обставини.

«Я проспіваю дифірамби та хвалу жіночому нарцисизму і буду схилятися перед жіночим багатотерпінням», – обіцяє авторка і дотримує слова. Їй багато що вдається, тому це психологічне дослідження з численними ліричними відступами і медитаціями прочитується з нестихаючою цікавістю. І хоча вона охоче цитує  авторитетних і маловідомих, але цікавих авторів, не скажеш, що тими цитатами заповнює ті лагуни, які для неї залишаються недоступними і надто складними. Ні, рясне цитування тільки логічно доповнює оригінальні думки і спостереження письменниці. Як на мене, головна мета цієї книги ось у такому зізнанні:  «Мені хочеться, щоб Жінка певніше стояла на ногах. Щоб разом з Чоловіками в новому тисячолітті вона по-новому узгодили свої позиції. Адже життя стрімко змінюється, а тіні застарілих морально-етичних нагромаджень заважають і Жінкам, і Чоловікам жити повним життям і радіти прийдешньому дню».