«Німб», уривок з роману

А якщо з іншого боку глянути тверезо, то... От якщо навіть той народ обирає якогось професіонала, то чи настільки він вже професіонал, як він каже, або його хвалять? Він, хоча і не має ореолу над головою, але дуже старанно його малює. Дуже старається виглядати святим, щоб потрапити на той пост і щоб поті мати змогу більше ніколи ні перед ким не корчити з себе святого. Та й хто би то малював з будь-якого з політиків ікону? Тільки на замовлення тих же політиків. Ах, який той чи інший князь, цар, вождь був класний! Святий! А реально – вбивця і грабіжник. Під виглядом опіки над народом його ж і визискував.

Чи бачили ви серед будь-яких політиків будь-яких часів тих, яких можна було назвати святими? Тих, яких можна було б хоча б назвати інтелігентними?... Якщо відкинути байки, які про них оповідають? А особливо серед сучасних, яким мордобій – то звична річ. Були у руських такі, яких визнали, але знову з таки за призначенням іншого політика. Схотів – і маємо. Люди, які мали на руках незмитий запах крові сотень людей – святі...

То, може, не так уже і зле, що люди тут обирають не професіоналізм, а святість? Може нарешті і їм самим остогидло жити у світі сатани, де все купується і продається, навіть церква... Може, його обираючи, врешті весь народ здатен стати на путь праведний і істинний?

Х х х

Наталя Іванівна так не думала. Вона, як і сотні тисяч інших людей, взагалі не думала ані про святість, ані про гріхи, а лише про користь особисто для себе. Бо як же думає віруючий, коли йде до церкви, чи з неї виходячи? Про особисте спілкування з богом, його особисте до нього звернення, щоб його особисто бог бачив і виділив, і саме йому простив ті мерзенні (а чи якісь невеличкі) гріхи, які він час від часу чинить. І саме йому належиться бодай частка милості божої... За службу божу він не один десяток разів проспівав “Господи, помилуй”... Гадаєте він то для інших співав?

Ну, а ті, що не співають таких речей, то просто вимагають, вичікують і хапають, беруть “від життя” (тобто від інших), те, що, як вони вважають, їм належиться. Беруть, а потім залишковими вартостями відкуповуються. Дякують, тобто, богові за сприяння, що дав змогу взяти і не отримати покарання.

От і Наталя Іванівна робила так само. Ніяких дурниць у голові про гріхи і святості. Геть такі думки! Змінився Петро, то правда, інакший став, шкода, що не раніше, але дівку собі знайшов? Знайшов. І неабияку, доньку олігарха. Може то і по дурості, але ж пощастило, і він не пропустив. І то до святості стосунку не має. Треба рятувати свою шкуру, поки не пізно. Роль примадонни добре, але навряд чи вона її отримає з тими церберами. Аби взагалі ціла лишилася.

Я ж вам кажу. Мудра жінка. Гав не ловить.

Хоча.. чого правду таїти. Більшість жінок таки практичні особи. Деколи видається, що навіть у любові до Бога виявляється та практичність... Вони того за собою не помічають, обурюються. Але... так часто є... Ідуть за силою, а не за правдою... І навіть не за красою...

Без сумніву, такі, як Оксана, є, але далеко не більшість. А до того ж головним чином у молодості... Потім якось так розсіваються.

Чи про чоловіків ви думаєте так само?

Х х х

А от чоловік, який у нас тут ніби головна обговорювана персона, був таки невідомо з якого тіста (чи то глини) ліплений. Напевно вже і нам пора засумніватися, який він був. Річ у тому, що для його душі такі коливання між великим і малим, високим і ницим були заважкі. Він не міг витримувати відхилянь маятника аж настільки. Ну, принаймні, психологи спробували б то так пояснити. Бо він час від часу подумував про таке, що пан Роман міг би побачити хіба що в страшному сні. Він навіть Оксані у тому в нечастих телефонних розмовах не признавався. Бо якщо б і визнали його колись ненормальним, то якраз через те рішення, яке він інколи в собі формував. Зате як би втішилися його вороги, якби знали... А ще якби ж то знали, що його не вбивати, але лише підштовхнути до того рішення треба.

А виношував він рішення таке, що коли прийде час, коли постане питання про вибір саме його, то він від того відмовиться, причому настільки привселюдно, наскільки можна. Тобто як тільки виявиться така можливість, і як тільки збереться достатньо велика кількість журналістів, телекамер, то він і зробить заяву.

Скільки всього в ньому коливалося у зв’язку з тим. Можете собі уявити?

І залишалося ж лише два тижні! Такий марафон позаду!